Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Гласний, -ного, м. Избранный голосованіемъ, гласный. Земський гласний.
Ґаздівни́й, -а́, -е́. Хозяйственный.
Зле́гка нар. Слегка. Накинувши злегка свитину за плечі, іде до дівчини. Ум. злеге́нька, злеге́сенька. Пригортає злегесенька.
Надзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Назвонить. 2) Наговорить чепухи.
Паруб'я, я́ти, с. = парубча. Пора нашим паруб'ятам селом мандрувати. У мене сини паруб'ята.
Побірати, -ра́ю, -єш, гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш.
Просміхатися, -хаюся, -єшся, сов. в. просміхну́тися, -нуся, -нешся, гл. Улыбаться, улыбнуться, усмѣхаться, усмѣхнуться. От бачиш, вже й пригадав, що то за, граблі, просміхуючись сказав батько. Піч наша регоче, коровгаю хоче, а припічок просміхається, коровгаю дожидається.
Сапка, -ки, ж. Ум. отъ сапа.
Умиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. умитися, умиюся, -єшся, гл. Умываться, умыться. Вмивайся, молися та за хліб берися. Лебідь буде купатися, а лебідочка вмиватися. Так і вмиється слізоньками.
