Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Брай, брая, м. Инструментъ, которымъ бьютъ бриндзу при ея приготовленіи: толстый буковый колъ, съ одного конца цилиндрическій, а съ другого четырехгранный, съ зарубками на граняхъ.
Гораздува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Жить въ довольствѣ, въ богатствѣ. Від того часу зачали гораздувати і до днесь гораздуют.
Колоддя, -дя́, с. соб. отъ колода. Я закладав комори й хату з віковічного дубового колоддя на два людські віки.
Лаючий, -а, -е. Любящій ругаться. Лаюча баба. Чоловік був надто смирний, а жінка лаюча.
Ло́пати, -паю, -єш, гл. 1) Стучать, хлопать. 2) Ѣсть, жрать. Старому чоловікові та лопати у піст скоромне.
Синик, -ка, м. = синиця.
Хорошитися, -шуся, -шишся, гл. Прихорашиваться.
Чобаник, -ка, м. Трясогузка, Motacilla.
Чужосілець, -льця, м. Человѣкъ изъ чужого села. Не ви сінечки робили, робили сінечки чужосільці.
