Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порікати

Порікати, -ка́ю, -єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 344.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРІКАТИ"
Вилетіти Cм. вилітати.
Відліг, -логу, м. на відліг. На отмашь. Як на відліг рукою не робити, так моєму лицю й тілу від нічого не боліти. Заговоръ. Cм. навідли, навідлі.
Гаситель, -ля, м. Гаситель, гасильщикъ. К. Бай. 7.
Досла́ти Cм. досилати.
Закарлю́ка, -ки, ж. Крючекъ, загибъ. Ум. закарлючка. О. 1862. І. 79.
Кукурудзайка, -ки, ж. зоол. Клестъ, Loxia. Вх. Уг. 248.
Перестилати, -ла́ю, -єш, сов. в. переслати, -стелю, -леш, гл. Перестилать, переслать вновь. Перестилайте їм постілоньку так, як я перестилала. Мил. 189.
Полозюк, -ка, м. = полоз 2.
Пообчикрижувати, -жую, -єш, гл. Обрѣзать, обкарнать (во множествѣ).
Харьківський, -а, -е. Харьковскій. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.