Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Голубо нар. Голубымъ цвѣтомъ. Жито половів, а в житі купка льону голубо цвіте.
Гребеня́стий, -а, -е = Гребенатий. Несло на гребенястій хвилі.
Задува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заду́ти, -дму́, ме́ш, гл. Задувать, задуть. На ніч стануть світло задувати.
Перкаль, -лю, м. Коленкоръ.
Погоїти, -го́ю, -їш, гл. Залѣчить (во множествѣ). Так попекла руки, що в силу погоїш.
Поскромити, -млю́, -миш, гл. Укротить, усмирить.
Спідник, -ка, м. = спідняк 1.
Точка, -ки, ж. зоол. Полёвка, Hypodaues.
Филь, -лю, м.
1) Родъ, фамилія. З того филю.
2) Порода. Така филь у тих овец: всі білохвості.
