Барильце, -ця, с.
1) Ум. отъ барило.
2) мн. барильця. Родъ растенія.
Джиґу́ха, -хи, ж. 1) Все хлещущее или жалящее: розга, кнутъ, насѣкомое. 2) Раст. Крапива, Urtica dioica. Ум. Джиґу́шка. Пужка-джиґушка, — вставай, дівка Марушка.
Єлини́ця, -ці, ж. Названіе воды въ заговорѣ. Помагай Біг, водице-єлинице.
Лопа́точка, -ки, ж. Ум. отъ лопата.
Меті́ль II, -ля, м. 1) = мете́лик. Рубанок тільки дж-ж-ж, дж-ж-ж! а стружки як метелі здіймаються. 2) Названіе рубля, который дарится новобрачнымъ на свадьбѣ.
Облава, -ви, ж. Толпа, окружающая что-либо. Поперед себе вражих ляхів облавою пруть. Ходить по хатах, а жінки облавою його обступили.
Перечепа, -пи, ж. Препятствіе, помѣха. на перечепі бути. Служить помѣхой. Ум. перечіпка.
Прилигати, -га́ю, -єш, гл. Привязать налигачем (воловъ).
Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш, гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Чого бик навик, того й реве. На синьому морі лютий змій реве. 2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — вы передержуєте біглих! Ревнув, мов у маточину, — як бугай. 3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі, іграли, а много літ дяки ревуть. 4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. 5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. 6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Реви, завірюхо, засип його снігом! 7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. 8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. 9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве.
Тогокати, -каю, -єш, гл. Говорить часто того.
