Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покутувати

Покутувати, -тую, -єш, гл. Искупать грѣхъ, нести епитимію, каяться. Це тобі Бог присудив, щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість. Рудч. Ск. II. 163. Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі. Шевч. 336.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 280.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУТУВАТИ"
Безбожницьтво, -ва, с. = безбожність. То я ваших гріхів на свій пай не беру й не приймаю: черезъ ваше безбожницьтво славу лицарську теряю. К. МБ. ХІІ. 277.
Бузів'Я, -в'яти, с. = бузівок. Побігли з двору бузів'ята. Павлогр. у.
Курдель(ля), м.?) Родъ болѣзни у скота, а также названіе червя, о которомъ народъ думаетъ, что онъ причиняетъ эту болѣзнь. Вх. Лем. 430.
Мача́ти, -ча́ю, -єш, гл. Мочить, намачивать. Копай, доню, корінці, мачай, доню, в горільці. Чуб. V. 417.
Мизи́нчик, -ка, м. Ум. отъ мизи́нець.
Орудущий, -а, -е. Командующій. Оце ще мені орудущий! Усе тільки мудрує та коверзує. Харьк. г.
Повередувати, -ду́ю, -єш, гл. Покапризничать, поприхотничать.
Потопленик, потопляник, -ка, м. = потопельник. ЕЗ. V. 209. Камен. у.
Стеребкатися, -каюся, -єшся, гл. Вскарабкаться. Насилу стеребкався Харько на віз.
Хіба нар. = хиба. Хіба тоді кобили трохи? Рудч. Ск. І. 2.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКУТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.