Буччя, -чя, с. соб. отъ бук. Стало їй ся, стало галузя кланяти, бучя і коріня і всяке створіня.
Видавати, -даю, -єш, сов. в. відати, -дам, -даси, гл. 1) Выдавать, выдать; отпускать, отпустить. Мусила йти з ключами до комори видавати провизію на обід. 2) Давать, подавать, подать (о кушаньяхъ). Уміла готувати, та не вміла видавати. 3) Отдавать, отдать замужъ. Видає мене мати за старого заміж. Четверту доньку видала вже за дударчика. 4) Давать, дать, родить. Копа видав по четверті зерна. 5) Издавать, издать (книгу). 6) = видаватися 4. Воно так само видає все яснішим та більшим. 7) Говорить, сказать, представить. Смішне що небудь видать, мов у школі вчилась. 8) — муштри. Производить ружейные пріемы. Чемеричка наряжалась в руб'я як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка; та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала, — ся, копистку взявши в руки, муштри видавала.
Виляскувати, -кую, -єш, гл. Сильно хлопать, щелкать, шлепать. Виляскуючи малахаєм. Карасі, язі, щуки, окуні виляскують по воді.
Городя́нський, -а, -е. Принадлежащій или свойственный горожанамъ. Городянські діти. Од ледачого товариства городянського не псувалась. Городянські звичаї.
Неодмовно нар. Безотговорочно.
Пристава, -ви, м. Наблюдающій за работами. Святі молотять жито, а святий Петро стоїть над їми за приставу.
Розжалити, -ся. Cм. розжаляти, -ся.
Скреснути, -сну, -неш, гл. О льдѣ, снѣгѣ: тронуться (весной). Скресла крига, пройшла. Як сніг скресне, зараз сій. Скресне на ве ну. На весну поворотить. Сон-трава цвіте, скоро скресне на весну.
Сторч нар.
1) Внизъ головою, вверхъ ногами. Сторч головою — догори ногами.
2) Перпендикулярно, стоймя, отвѣсно. І зачало човни бурхати, то сторч, то на бік колихати.
3) — дивитися, зирнути, поглядати. Смотрѣть, взглянуть, посматривать изподлобья, сурово, недружелюбно. Старий насупить брови, зирне на його сторч та й каже: нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Сторч на море поглядає.
Тасю-тасю! меж. = тась-тась. Тасю-тасю, качуре, додому! продам тебе жидові рудому.
