Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покувікати

Покувікати, -каю, -єш, гл. Повизжать (о свиньѣ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 279.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУВІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУВІКАТИ"
Асе́сорський, -а, -е. Свойственный, принадлежащій становому приставу.
Беркицьнути, -ну, -неш, гл. Кувыркнуть, повалить, оросить, шлепнуть, опрокинуть, повалить кого. Шейк. Так і беркицьнув його на землю.
Бріч, броча, м. Раст. Genista tinctoria. Вх. Пч. І. 10.
Єрети́цтво, -ва, с. Ересь. К. Кр. 19.
Запи́ти Cм. запивати.
Колісник, -ка, м. Колесникъ. Чуб. І. 258. Вас. 146.
Курокрад, -да, м. Крадущій куръ. Мир. ХРВ. 256.
Лашт, -ту, м. 1) Ластъ, 12 четвериковъ (мѣра сыпуч. тѣлъ). Желех. 2) лаштом. Въ изобиліи. Желех.
Перешепт, -ту, м. Перешептываніе. Перешепти ночні із ницаками злими. К. ХП. 102.
Подоганяти, -ня́ю, -єш, гл. Догнать (многихъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКУВІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.