Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покрикувати

Покрикувати, -кую, -єш, гл. Вскрикивать; покрикивать. А князь аж синій похожає та сам несмілим наливає та ще й покрикує: віват! Шевч. 326. Вона все покрикує на мене: «Та хутче ж бо, хутче!» МВ. (О. 1862. III. 38).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 278.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКРИКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКРИКУВАТИ"
Виходько, -ка, м. Выходецъ. Левиц. І. Перші К. Кн. 5.
Зво́зитися, -жуся, -зишся, сов. в. звезти́ся, -зу́ся, -зе́шся и звози́тися, -жу́ся, -вишся, гл. Сваживаться, свозиться. Ще дівчина Богу не молилась, козакова пшениця звозилась. Мет. 28.
Зда́лека, зда́леку, нар. Издали, издалека. А то лихо, що боюсь, хоч здалека подивлюсь. Лав. 42. Здалеку най ся гріє квасоля, бо пригорить. Камен. у.
Здолі́ти, -лі́ю, -єш, гл. = здолати. Я або втоплюся, або що! Я так жити не здолію. МВ. ІІ. 126. Хто не здоліє озватись ділами, хай обізветься німими сльозами. К. ХП. 43.
Кобзина, -ни, ж. = кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. І. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. І. 272.
Печерувати, -ру́ю, -єш, гл.раки. Ловить руками раковъ въ ихъ норкахъ.
Побентежити, -жу, -жиш, гл. Обезкуражить, смутить (многихъ).
Порозрізнятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. = порозрівнюватися. Поженились всі три (брати) і порозрізнялись: кожний став хазяїнувати особо. Драг. 344.
Продармувати, -му́ю, -єш, гл. Пробыть безъ употребленія.
Скотячий, -а, -е. Скотскій. Скотячий гній. Херс.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКРИКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.