Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покрикувати

Покрикувати, -кую, -єш, гл. Вскрикивать; покрикивать. А князь аж синій похожає та сам несмілим наливає та ще й покрикує: віват! Шевч. 326. Вона все покрикує на мене: «Та хутче ж бо, хутче!» МВ. (О. 1862. III. 38).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 278.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКРИКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКРИКУВАТИ"
Гайдучище, -ща, м. Ув. отъ гайдук.
Зате́клий, -а, -е. Затекшій.
Здуми́тися, -млю́ся, -ми́шся, здумі́ти, -мі́ю, -єш, гл. Изумиться. Аж люде здуміли. Камен. у. Калина пігнулася, дівчина здушилася, де воля поділася. Чуб. V. 503.
Ночовки, -вок и ночо́вочки, -чок, ж. мн. Ум. отъ ночви. 1) Малое корыто. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. Залюбовск.
Позеленитися, -ню́ся, -нишся, гл. Окраситься въ зеленый цвѣтъ. На траві позелениться полотно. Міусск. окр.
Попрохати, -ха́ю, -єш, гл. = попросити.
Пошвендати, -даю, -єш, гл. Пошляться, побродить.
Прочухрати, -ра́ю, -єш, гл. Прогнать. Прочухрать з двора. Греб. 347.
Разком нар. 1) За одинъ разъ. Я вимету разком та вивезу возком. Чуб. V. 1112. 2) Вмѣстѣ. Вставайте, та разом холодком і побіжимо до господи. Левиц. Пов. 219.
Штудерація, -ції, ж. Искусно, хитро сдѣланная вещь. Їкі він (чорт) штудерациї робив, то Бог все переробив на свою користь. Гн. II. 219.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКРИКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.