Двійня́та, -ня́т, с. мн. Двойни, близнецы.
Моги́ла, -ли, ж. 1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. Ой по тих могилах угору високих, по тих гробовищах, у землю глибоких, лежить мого роду без ліку. 2) Курганъ. У полі могила з вітром говорила. роблені могили. Курганы, насыпанные для сокрытія чего-либо. Згадав про роблені могили, которі близько слободи... Як Україну воювали татари, різали людей, всі бугаївці там ховали жінок, худобу і дітей. 3) У гуцуловъ-древорубовъ: обрубленныя верхушки и вѣтви деревьевъ, сложенныя въ кучу. 4) При отливкѣ предметовъ: двѣ половины глиняной формы, сложенныя вмѣстѣ одна надъ другою. Ум. могилка, моги́лонька, моги́лочка. мн. могилки. Кладбище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає.
Мости́вий, -а, -е. 1) Милостивый. Мостивий пане! 2) Именитый, знатный. Орудують пани мостиві людьми, як бидлом. Не цареві мостивому, не пану в палаті, а тобі, єдиний друже, хочу одспівати мою думу...
Недоляшок, -шка, м. Ополячившійся украинецъ. Шарпав з козаками шляхетних ляхів і недоляшків. Недоляшок! гукають козаки. Недовірок! шепочуть поляки (про Ад. Кисіля).
Поділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. поділити, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Благослови, Боже... коровай поділити. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. 2) Въ ариѳм.: раздѣлить.
Пообтісувати, -сую, -єш, гл. Обтесать (во множествѣ). Оці ось дубки пообтісуйте попереду.
Поперемащувати, -щую, -єш, гл. Тоже, что и перемастити, но во множествѣ.
Порохнавий, -а, -е. 1) Истлѣвшій.
2) Превратившійся въ пыль.
3) Сгнившій. Порохнавий зуб.
Умкнути Cм. умикати.
Чемери́с, -са, м. ? Чемерис, чемерис, чом дівочок не любиш?
