Біяк, -ка, м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Ум. біячок. Ув. біячисько.
Відвохнути, -ну, -неш, гл. Отсырѣть.
Купинястий, -а, -е. Поросшій кустами травы; кустистый.
Ліґерка, -ки, ж. Родъ верхней мѣщанской женской одежды.
Масткосло́вий, -а, -е. Сладкорѣчивый.
Обкутати Cм. обкутувати.
Пробурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Проворчать. Якого там кулика ви видумали, дядьку! — пробурчав.
Рицарство, -ва, с. = лицарство.
Рівчак, -ка, м.
1) Ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою.
2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка.
3) Желобокъ, углубленіе. Ум. рівчачо́к.
Ходильниці, -ниць, ж. мн. = хідлі = ходилиці.
