Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

переміна

Переміна, -ни, ж. 1) Перемѣна. 2) Замѣна, перемѣна кого или чего другимъ. Гей подай, батьку, подай переміну, бо я марно загину. Грин. III. 595. Та їх (дітей) треба обмить, треба й облатать, треба й обіпрать... а ви знаєте, шо мені ж переміни нема ніякої. Мил. 222. А всім козакам переміна стала. Чуб. V. 63. Ум. перемінка, переміночка. Моя дочко, моя й переміночко! Мил. 219.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 127.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕРЕМІНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕРЕМІНА"
Бзина, -ни, ж. = бузина. Желех. Шух. І. 18. ЕЗ. V. 89.
Гарасікуватися, -куюся, -єшся, гл. Браниться, спорить. Вх. Зн. 9.
Заворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Зашевелить.
Плюскання, -ня, с. Плесканье.
Побабіти, -бію, -єш, гл. 1) Сдѣлаться женоподобными (мног.). Желех. 2) Сморщиться. Оце як твої руки побабіли.
Подимне, -ного, с. Подать отъ дыму. Взяли подимне од дворів. Котл. Ен. IV. 58.
Слабкий, -а, -е. 1) Слабый, свободный, не тѣсный. 2) Слабый, не умѣющій сдержаться. От брат його чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе. Г.-Арт. (О. 1861. III. 101). 3) — на уто́ри. Не сдерживающій вѣтровъ. Ном. № 12408. Ум. слабкенький.
Чапак, -ка, м. Надсмотрщикъ за косарями. Вх. Лем. 481.
Шапран, -ну, м. Шафранъ, Crocus sativus. Печеного поросяти, куриці з перцем та шапрану уживати. АД. II. 33.
Швендя, -ді, об. 1) Праздношатающійся, праздношатающаяся, непосѣда. 2) шве́нді справля́ти. Слоняться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЕРЕМІНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.