Виговор, -ру, м. = вимова 2.
Візничий, -чого, м. = візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати.
Невільник, -ка, м. Невольникъ, рабъ; заключенный въ тюрьму. Гість — невільник: де посадять, там і сиди. Ум. невільничок.
Невтомливий, -а, -е. = невтомний. Наче благодать Божа допомагає невтомлива, невсипуща.
Обліплювати, -плюю, -єш, сов. в. обліпити, -плю, -пиш, гл. 1) Облѣплять, облѣпить, оклеивать, оклѣить. 2) Тѣсно окружать, окружить, обсѣсть. Дівчата та молодиці обліпили.
Облудник, -ка, м. Лицемѣръ, притворщикъ.
Орішення, -ня, с. соб. Орѣховыя деревья. Зеленее орішення по двору.
Попрокушувати, -шую, -єш, гл. Прокусить (во множествѣ). Вовки задавили двоє овець, попрокушували горла.
Попручатися, -ча́юся, -єшся, гл. Побарахтаться. Попручався, поки й вирвався.
Посилатися, -ла́юся, -єшся, сов. в. післа́тися и послатися, -шлю́ся, -шлешся, гл.
1) Посылаться, послаться, быть посланнымъ.
2) — ким. Только сов. в. Посылать кого. Чи післатись за чим, чи що треба кому, то ким, як не ретором? Вміла сь, мати, дочкою сь посилати. 3) Свататься, посылать сватовъ. Послався до неї, вона й рушники подавала. Посилався до дівчини та не сподобався, посилався цілий год хотів її взяти, — нагодила дідча мати товариша в хаті.
4) Ссылаться, сослаться. Послався циган на свої діти.
