Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Вони на нас зуби гострять. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. Язики на мене гострять.
Закаламу́тити Cм. закаламучувати.
Зано́за, -зи, ж. = заніз.
Заскорби́ти, -блю́, -би́ш, гл. Опечалить. Увійде в хату з молитвою — не звеселить, а заскорбить.
Перешкварчати, -чу́, -чи́ш, гл. Перестать шипѣть на огнѣ.
Прочистити, -ся. Cм. прочищати, -ся.
Росплинутися, -нуся, -нешся, гл. = роспливти́ся.
Санка, -ки, ж.
1) Полозь. Брацлав. у.
2) мн. Санки. Запряжу я коня в санки та поїду до коханки.
Учений, -а, -е. Ученый. Вченому світ, а невченому тьма.
Хижний, -а, -е. Относящійся къ хиж'ѣ, то-же, что и хижечний.
