Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Зака́зн́ик, -ка, м. 1) Приказывающій, распоряжающійся; приказчикъ. 2) Заповѣдный лѣсъ. Ум. зака́зничок. Ув. зака́знище. Заказнище (осаул), вставши рано, кричить під віконце, щоби выйти на панщину.
Катя! меж. Крикъ на зайца. Дивись, дивись, заєць, заєць! От же дорогу перебіг! Катя, катя! га-га, га-га!.. Бач, і перебіг!
Кварта, -ти, ж. 1) Кварта, мѣра жидкостей. Три кварти не простої горілки, оковитої взяли. Смиренна правда одкуповується од смілої нахаби квартою горілки. квартами продаютъ сѣмена лука. 2) Кварта — посуда. Він сьому випивши осьмуху, послідки з кварти виливав. Ум. ква́ртонька, кварточка. Ой піду я до шинкарочки, возьму меду й да дві кварточки. Cм. еще: кватирка, кватирочка, квартирка, квартуга.
Мідя́р, -ра, м. Мѣдникъ.
Наточувати, -чую, -єш, сов. в. наточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Нацѣживать, нацѣдить (изъ бочки). У нас у дворі є багато бочок з оливою, пійшла та й наточила.
2) Просѣивать, просѣять сквозь решето (зерно).
Оповідка, -ки, ж. Разсказъ.
Розгрімотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Разгремѣться.
Темесити, -шу, -сиш, гл. Догадываться смекать.
Утірник, -ка, м. Инструментъ для вырѣзыванія уторів.
