Відвалувати, -лую, -єш, гл. Спасти, отходить. Лікарь, спасибі йому, відвалу — вав таки дитину.
Заска́лка, -ки, ж. Заноза.
Здержувати, -жую, -єш, сов. в. здержа́ти, -жу, -жи́ш, гл. 1) Удерживать, удержать, сдерживать, сдержать. Та до такого доліз, що й дерево не здержало. Не міг здержати сліз. . А я його все здержую, як стане зриватися до жидівки. 2) Выдерживать, выдержать. Не дійдеш ти до пекла, не здержиш того пекельного вогню.
Ковбур, -ра, м.
1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода.
2) = ковбаня.
Метну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ метатися. Броситься, устремиться. Метнулась я та двері всі попричиняла. До ляса мов ляхи метнулись. Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обіжати.
Нескреба, -би, об. Неотеса. Ой вийду я за ворота — нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба.
Обрубина, -ни, ж. 1) Въ деревянной стѣнѣ хаты: верхнее бревно, которымъ заканчивается стѣна. 2) Каждый изъ брусьевъ, въ которыхъ въ меньницѣ укрѣпленъ нижній жерновъ.
Попросити, -шу́, -сиш, гл. Попросить. Просили батько й мати, просила й родина, нехай його ще попросить лихая година.
Проточити, -чу́, -чиш, гл.
1) Прогрызть; прорыть (нору). Так уже добре накрила діжку з борошном од мишей; а вони дірку проточили і таки долізли до борошна.
2) Очистить на грохотѣ (зерновой хлѣбъ).
3) — голову. Надоѣсть постоянными настояніями, приставаніями и пр. Вже він проточив мені голову: єднайте та й єднайте Оленку.
Учорнити, -ню, -ниш, гл. Почернить.
