Відмовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відмовити, -влю, -виш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Чи не закинути ще раз? — То й закиньмо, — одмовив Панько. 2) Отговаривать, отговорить. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде. 3) Отказывать, отказать. Уранці йде Олеся дружок збірати; куди вступить, усюди одмовляють. 4) Отбивать, отбить. Відмовилась мого любка від мого порога. 5) Произносить, произнесть. Молитву відмовляє і про шахрайство гадає. Жид борухи відмовляє. 6) Заговаривать, заговорить (отъ болѣзни). Я від вас (пропасниць) знаю, од всіх одмовляю: не мучте бідних христіян.
Губерна́тор, -ра, м. 1) Губернаторъ. Вийшов до Ївги губернатор з судящими. 2) Управляющій имѣніемъ. Панів-дідичів ніколи й не бачили. Майонтком правили губернатори. Ум. Губерна́торчик. Паночку, губернаторчику, голубчику, сьому не правда!
Зрущик, -ка, м. Въ ловушкахъ для звѣрей: палочка, толчокъ въ которую со стороны звѣря заставляетъ дѣйствовать ловушку. Cм. пасть.
Кровопій, -пія, м. = кровопивець. Сказано, — кровопій людський.
Наві́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. наві́датися, -даюся, -єшся, гл. Навѣдываться, навѣдаться. От люде уже своє косять, а цей чоловік до свого і не навідується. Ти б, кажуть, хоть би коли небудь до нас навідався.
Наді́їця, -ці, ж. Ум. отъ наді́я.
Недолужність, -ности, ж. Безсиліе, слабость.
Перезіхати, -ха́ю, -єш, гл. Перестать зѣвать.
Підковзнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Поскользнуться.
Прочудо, -да, с. Диво. Преимущ. въ выраженіи: на прочудо. На удивленіе, изумительно. Козак прибіравсь на прочудо.
