Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Варійник, -ка, м. = варінник.
Вибандурити, -рю, -риш, гл. Выпотрошить.
Видимання, -ня, с. Выдуваніе.
Зателе́па, -пи, об. Неряха. Осе ше зателепа, все в неї чорт знає як: сорочка от-от опаде, запаска теж, пояс аж по землі волочеться. Уже й вечір минає; а як вечір проминув, — зателепа прилинув.
Ле́мбик, -ка, м. Алембикъ, перегонный кубъ.
Перенизати Cм. перенизувати.
Почикати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. порѣзать.
Примилитися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Cм. примилятися.
2) Немного ошибиться.
Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш, гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Чого бик навик, того й реве. На синьому морі лютий змій реве. 2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — вы передержуєте біглих! Ревнув, мов у маточину, — як бугай. 3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі, іграли, а много літ дяки ревуть. 4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. 5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. 6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Реви, завірюхо, засип його снігом! 7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. 8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. 9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве.
