Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі.
Де́йкати, -каю, -каєш, гл. Поговаривать. Дейкали люди, що подушне скасують Дейкали, що в нас не буде сього мирового. Щось люде дейкають, що війна буде. Украдено коні; на селі знають хто, дейкають язиком, а старості не об'являють.
Лоша́тна прилагательное, имѣющее лишь ж. родъ. Имѣющая жеребенка. То твоя кобила лошатна?
Мі́рницький, -а, -е. Землемѣрскій.
Обплести, -ся. Cм. обплітати, -ся.
Поверх 2, -ху, м.
1) Поверхность.
2) Этажъ. На п'ятий поверх свій як мога поспішили.
Помолотити, -лочу, -тиш, гл. Помолотить, смолотить. Я ціпом помолотю.
Прокататися, -та́юся, -єшся, гл. Прокататься. Син каже: прокатаємось.
Умерти Cм. умірати.
Уремезовувати, -вую, -єш, сов. в. уремезувати, -зую, -єш, гл. Укрѣплять, укрѣпить связывая или сшивая. Уремезовує (латаючи) лантух так, наче довічне.
