Дотіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. дотекти́, -течу́, -че́ш, гл. 1) Дотекать, дотечь, оканчивать, окончить течь. 2) Дотекать, дотечь до какого либо мѣста. 3) Хватать. У вас на це толку не дотече. 4) Сравниваться, сравниться. Харьків проти Київа не дотече, бо менший.
Заставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заста́вити, -влю, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. 2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить. 3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. 4) Заставлять, заставить, принуждать, принудить. Заставила мене мати тонку пряжу прясти. 5) Опускать, опустить шлюзный ставень. У лотоках заставочки мельник заставляє. б) — діло ким. Поручать, поручить кому дѣло, ставить кого на работу какую нибудь. Въ похорон. причитаніи мать обращается къ умершей дочери: Ким я буду те ділечко заставляти, як тобою заставляла?
Крекотень, -тня, м. Крехтунъ, старый, постоянно крехтящій человѣкъ.
Набрунько́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. набрунькува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. Пускать, пустить почки (о деревѣ). Вишні добре вже набрунькувалися, — тіль-тіль не розів'ється листочок.
Попереставляти, -ля́ю, -єш, гл. Переставить (во множествѣ).
Ряделце, -ця, с. Ум. отъ рядло.
Стовбур, -ра, м.
1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Щось лізе вверх по стовбуру. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида.
2) Неповоротливый, неловкій человѣкъ.
3) піти у стовбур. Расти въ стволъ; (о людяхъ) толстѣть. Буряк пішов у стовбур.
Торох! меж., выраж. ударъ, стукъ: трахъ! Торох рутульця в лівий бік. Торох, торох у вікно, аж скло дзеленчить.
Хвоїна, -ни, ж. = хвоя. Ум. хвоїнка.
Шпеник, -ка, м. 1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Він шпеник в рані розглядав. 2) Ножка у листа, плода.
