Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відмінник

Відмінник, -ка, м. = відміна 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 219.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМІННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДМІННИК"
Ви́віяти. Cм. Вивівати.
Ганьбливий, -а, -е. 1) = ганебний. 2) Стыдливый. Угор.
Гончарі́вна, -ни, ж. Дочь горшечника. Аф. 364.
Затурбува́тися, -бу́юся, -єшся, гл. Захлопотаться, засуетиться.
Збро́я, -ро́ї, ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208.
Лищи́ця, -ці, ж. Раст. Gipsophila muralis. ЗЮЗО. І. 124.
Обнизати Cм. обнизувати.
Розледащіти, -щію, -єш, гл. = розледачитися. Швидко чоловік розледащів. Кв. II. 298.
Тминник, -ка, м. Раст. Asperula galioides. М. и В. Анн. 53.
Хрещеник, -ка, м. Крестникъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДМІННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.