Бешеги, -шег, ж. мн. Заразительныя болѣзнетворныя вещества. Заніс бешеги до нашого села.
Зано́зина, -ни, ж. = заніз. Що на волики все занозини, а на коники пута.
Захолодиты, -дію, -ешъ, гл. = захолонуты.
Їх мѣст. Ихъ, имъ принадлежащій. Коли б мене покинули ледачі, щоб я їх кривд, змагання їх не бачив.
Лопотня́, -ні́, ж. 1) Шелесть, хлопанье, трескъ, шумъ. 2) Пустая, вздорная болтовня.
Обірник, -ка, м. 1) Навозъ. 2) У гуцульскихъ мастеровъ (мосяжним), дѣлающихъ украшенія изъ мѣди: родъ круглаго долотца съ остріемъ трубочкой — для выбиванія кружковъ изъ мѣдной пластинки.
Порснути, -ну́, -не́ш, гл.
1) Брызнуть.
2) Посыпаться, полетѣть градомъ.
3) Выскользнуть; о вѣтви: вырваться изъ рукъ вверхъ. Гіллячка порснула вгору.
4) Броситься бѣжать. Порснули в ростіч.
5) Ударить сильно.
Псяр, -ра́, м. Псарь.
Скулиніг нар. Поджавъ ноги. Вробили в печі діру і він там.... скулиніг лежав.
Четирня, -ні, ж. Всѣ четыре колеса въ возу вмѣстѣ.
