Бугай, -гая, м.
1) Племенной быкъ.
2) пт. выпь. Ardea stellaris. А бугай бугу! гне чайку в дугу. Бугай гуде в болоті. Кахне крижня або прогуде бугай.
3) Волчокъ (игрушка).
4) Сильный и здоровый человѣкъ.
5) Названіе одного изъ ударовъ палкой въ игрѣ: віл.
6) — скажений. Родъ дѣтской игры.
7) мн. Родъ фасоли. Ум. бугаєць. бугайок. бугайчик. Ув. бугаяка.
Гадиня, -няти, с. Змѣенышъ. Гадина чинить уперед яйце, а потім віводить гадиніта.
Гуня́вий, -а, -е = Гугнявий.
Ґра́та, -ти, ж. 1) Прутъ желѣзной рѣшетки, а во мн. ч.: ґра́ти — желѣзная рѣшетка. 2) Клѣтка (на ткани). Ум. Ґра́тка, ґра́тки.
Калкий, -а, -е. = кальний.
Нави́воріт нар. Наизнанку, навыворотъ.
Полонинний, -а, -е. Относящійся къ полонині.
Польовка, -ки, ж. = полювання.
Сидун, -на, м. = сидень.
Цьомкати, -каю, -єш, гл. О крапивникѣ: пѣть, кричать.
