Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

притуга

Притуга, -ги, ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Ном. № 5839. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Чуб. V. 461. Такі легкодухи, що в радощах та роскошах нема над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 447.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИТУГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИТУГА"
Винагорода, -ди, ж. Награда.
Волокнуватий, -а, -е. Волокнистый.
Мозольо́вий, -а, -е. Заработанный тяжелымъ трудомъ. Рудч. II. 173. Щирая праця мозольованая. Ном. № 9982.
Набі́жний, -а, -е. Прижитой внѣ брака (о ребенкѣ). Це дитя набіжнеє у неї: вона покритка. Екатер. у.
Обвідка, -ки, ж. Ободокъ, каемка (на узорахъ). Харьк.
Повиж нар. Выше. Повиж моря краю зачився місяць в туманах блукати. Федьк. І. 57.
Полусорочини, -чин, ж. мн. Поминки по умершему въ третью недѣлю. Справляли Наум і Настя знов і третини, і дев'ятини, і полусорочини, і сорочини, як треба по христіянські. Кв.
Пообпалюватися, -люємося, -єтеся, гл. Опалиться (о многихъ), загорѣть (о многихъ). Пообпалювались у дорозі на тих степових вітрах. Г. Барв. 150.
Слухнянство, слух'янство, с. Послушаніе.
Цундря, -ря, с. соб. Лохмотье, отрепья. Угор. Фр. (Желех.).  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИТУГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.