Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полічення
полічити
поліщук
полк
полковий
полковник
полковникувати
полковництво
полковницький
полковниця
полковничий
полковничок
полководчина
полляти
полова
половень
половець
половецький
половий I
половий II
половик
половина
половинка
половинниця
половинчастий
половинчик
половинщина
половити
половити 2
половиця
половичанка
половіти
половник
половниця
половничник
половня
половчастий
половчик
полов'яний
полов'яник
полог
пологий
положистий
положити
положитися
положкиня
полоз
полозюк
полокати
полокшити
полом
поломити
поломитися
поломінь
поломно
поломня
полом'яний
полом'ячко
полон
полоненик
полоник
полонина
полонинка
полонинний
полониночка
полонинський
полонистий
полонити
полониця
полонка
полонь
полоняник
полонянин
полонянка
полопати
полопатися
полоскання
полоскати
полоскатися
полоскозуб
полоскотати
полотенечко
полотенко
полотенний
полотенце
полоти
полотиця
полотнина
полотніти
полотно
полотняний
полотнянка
полоток
полоття
полоть
полох 1
полох 2
полоханий
полохання
полохати
полохатися
полохкий
полохливий
полохливість
полохливо
полочок
полошити
полошитися
полошкати
полошливий
полощувати
полтавець
полубіс
полубка
полубок
полуботок
полубочок
полувавниця
полувал
полувниця
Баби́нець, -нця, м. Отдѣленіе въ церкви, въ которомъ стоять женщины, — обыкновенно первое послѣ входного. Шух. I. 115. В церкві було повнісінько. Въ правім притворі стоили чоловіки та парубки, в лівім діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. І. 13.
Брачкий, -а, -е. Любящій брать, взяточникъ. У нас піп брачкий, за хрестини править по п'ять карбованців. Валков. у.
До́ма I, -ми, ж. = дім. Своя дома. Рк. Левиц. Занесеш до моєї доми. Грин. II. 81. Прийшов.... до своєї доми. Грин. ІІІ. 369.
Запі́лля, -ля, с. Полы. Тернові вітки в запілля рубайте, мені признаку покидайте. Макс. (1849). 21.
Иначий, -а, -е. = инчий. Треба иначий купить хамут, бо сей тісний коневі. Що все тута не по нашому, що все тута по иначому. Грин. III. 493.
Котитися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Мет. Піт з його котиться. 2) Раждать (о кошкѣ, овцѣ и зайцѣ). Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться. Левиц. Пов. 3) Клубиться (о дымѣ, туманѣ). Туман яром котиться, дівці гулять хочеться. Н. п.
Мло́сно нар. 1) Располагающе къ истомѣ. 2) Тошно, обморочно, дурно. Чогось їй стало млосно й нудно. Кв.
Прямісінький, -а, -е. Совершенно прямой. Ком. II. 40. Прямісінька та рівнісінька, як струнка.
Сядовити, -влю́, -виш, — ся, гл. = садовити, — ся. Коло себе сядовить. МВ. (О. 1862. III. 40).
Шарпанка, -ки, ж. = шампанка. МУЕ. І. 101.
Нас спонсорують: