Вйо! меж. Крикъ на лошадей: но!
Жень, -ні, ж. Сжинъ, ужинъ. Моєї жені снопів не дали. Жень не пов'язана, покидана гуком лежить.
2) Снарядъ, посредствомъ котораго взлѣзаютъ на дерево для осматриванія бортей.
Клюкати, -каю, -єш, гл.
1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка.
2) Ниться (о пульсѣ). Вже жили не клюкають.
8) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добри
Лу́шник, -ка, м. = лучник.
Озадок, -дку 1), м. Задняя часть туши. З барана озадок. 2) мн. Остатки. Тому чоло, а мені озадки.
Підданство, -ва, с.
1) Подданство.
2) Состояніе въ крѣпостной зависимости.
Різонути, -ну, -неш, гл. Съ силой рѣзнуть. Тут разом різонуто ножем та й амінь.
Рогаль, -ля, м.
1) Волъ съ большими рогами не расходящимися въ стороны. Віл рогаль.
2) Родъ жука = рогач 4.
3) Толстое ребро листа, жилка. З капусти лем роґалі остали, — так обїла гусениця.
Смальнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ смалити.
1) Прижечь, жигнуть.
2) Сдѣлать что либо съ силой въ одинъ разъ, напр. ударить, стукнуть и пр. Грім як смальне.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.