Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поброїти
побруднити
побрудніти
побрукатися
побрязкати
побрязкач
побрязкувати
побрязчати
побубнявіти
побубоніти
побувати
побуджати
побудувати
побужати
побурити
побурлакувати
побурмиструвати
побурчати
побусурманити
побусурманитися
побусурменити
побусурменитися
побут
побути
побутніти
побучавіти
побуяти
поваб
поваба
повабити
повабитися
повага
повагом
поважати
поважатися
поваження
поважити
поважитися
поважко
поважливий
поважний
поважність
поважно
поважчати
повала
повалець
повалина
повалити
повалитися
повалувати
поваляти
повалятися
повандрувати
повапити
поварець
поварити
поваритися
поварка
повартувати
поварувати
поваруватися
повбезпечувати
повбивати
повбиватися
повбирати
повбігати
повбірати
повбіратися
повбовтуватися
повбожати
повбувати
повбуватися
повбуджати
поввіходити
повводити
поввозити
повволікати
повгадувати
повгинати
повгинатися
повгнічувати
повгноювати
повгодовувати
повгодовуватися
повгонити
повгрузати
повдаватися
повдавлювати
повдовбувати
повдовіти
повдовольняти
повдовольнятися
повдягати
повдягатися
поведенція
поведінка
поведія
повезти
повелачка
повеликий
повеличити
повелівати
повелівати 2
повеління
повен
повередити
повередитися
повередувати
повересілє
повересло
поверещати
повернути
повертання
повертати
повертатися
повертіти
повертітися
повертом
поверх
поверх 2
Балабушка, -ки, ж. 1) Ум. отъ балабуха. Маркев. 22. 2) Комокъ помета. Нехай він пом'янеться на кінську балабушку. Ном. № 8363.
Бийстрик, -ка, м. Быстрое теченіе въ рѣкѣ. Кіев.
Відмовити, -ся. Cм. відмовляти, -ся.
Гавзатий, -а, -е. Гнусливый. Полт.
Дола́тувати, -тую, -єш, сов. в. долата́ти, -та́ю, -єш, гл. Дочинивать, дочинить, оканчивать, окончить нашиваніе заплатъ. Долатати кожуха. Лубен. у.
Жиді́вочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ жиді́вка. 2) = птица синюк. Вх. Пч. ІІ. 13.
Посолодкий, -а, -е. Сладковатый. Міусск. окр.
Потряхати, -ха́ю, -єш, гл. Встряхивать. Підняли його на руки. Я потряхав-потряхав його, — так ні, він неживий був. Новомоск. у.
Стегняниця, -ці, ж. = ничельниця. МУЕ. III. 24.
Чортик, -ка, м. 1) Ум. отъ чорт. Чортик сів на лаві. Грин. II. 67. 2) Рыба, колюшка, Gasterosteus aculeatus. Браун. 27.
Нас спонсорують: