Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Австрія́чка, -ки, ж. Австрійка.
Запороща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. 1) О дождѣ: застучать каплями. Дощ у вікно запорощав. 2) Заговорить быстро. На його грізно закричала, залаяла, запорощала. Котл. Ен. III. 59.
Нахід, -ходу, м. Нашествіе.
Підбити, -ся. Cм. підбивати, -ся.
Пооживляти, -ля́ю, -єш, гл. Оживить (многихъ).
Поцупити, -плю, -пиш, гл. 1) Потянуть, потащить. 2) Утянуть, утащить. 3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я и осміхнувся. Мет. 109.
Рибальство, -ва, с. Рыболовство. Черк. у. Стор. II. 98.  
Роспачливий, -а, -е. Отчаянный. Уже в хаті ридання голосне та гірке роспачливе. МВ. ІІ. 142.
Тілесний, -а, -е. Тѣлесный.
Убезпечатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. убезпечитися, -чуся, -чишся, гл. Довѣряться, довѣриться, положиться на что. Хто ж би подумав, що одного в матері сина візьмуть у москалі? Вдова Загірня вбезпечилась, що в неї син одинчик. К. ДС. 4.