Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Божевільник, -ка, м. Сумасшедшій человѣкъ, безумецъ. Желех.
Вивішник, -ка, м. Раст. Geum urbanum L. ЗЮЗО. I. 124.
Вимогчи, -жу, -жеш, гл. = вимогти.
Дністря́нщина, -ни, ж. Мѣстность при Днѣстрѣ.
Заву́шниці, -ць, ж. мн. Опухоль за ушами.
Лободи́на, -ни, ж. Стебель лебеды. По городу ходила, лободину зломила. Н. п. Живе, як сорока на лободині. Ном. № 2115.
Луна́ти, -на́ю, -єш, гл. Откликаться (о звукѣ), раздаваться. Так співає, аж по селу лунає. МВ. І. 93. А про мене... лунала луна, що в мене купи, дак усе пійде в руку. Г. Барв. 418.
Напащикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Рѣзко накричать.
Обвістити Cм. обвіщати.
Сояшниця, -ці, ж. = соняшниця. Чуб. І. 114.