Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Верхи нар. Верхомъ. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69.
Глотно нар. = глітно. Так глотно, що й стати нігде. Ольгоп. у.
Гру́здь, -дя́, м. Грибъ: груздь, Agaricus piperatus. Чуб. V. 1183.
За́порток, -тка, м. = запороток. Употребляется какъ бранное слово въ приложеніи къ дѣтямъ и въ смыслѣ заморышъ. Мир. ХРВ. 26.
Наже́брати, -раю, -єш, гл. Добыть нищенствомъ, напросить милостыни.
Охвіра, -ри, ж. Жертва. Яка віра, така й охвіра. Ном. № 4.
Позіхати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц. І. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч.
Промітувати, -тую, -єш, гл. Развѣшивать (кожу). Шух. І. 253.
Рапчак, -ка, м. = рапак. Вх. Уг. 264.
Щедрий, -а, -е. 1) Щедрый. Скупий складає, а щедрий поживає. Ном. № 4669. 2) щедрий вечір. Канунъ Новаго года. ХС. І. 80.