Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пара
параван
парадний
парадник
парадниця
параліж
парасоль
парастас
паратарь
парахвія
парахвіяльний
парахвіянин
парахвіянка
парашка
паренати
паренина
паренити
парениця
паренування
парень
парило
парина
паристий
парити
паритися
парібщиня
парій
парка
паркан
паркання
паркановий
парко
паркотати
паркотливець
паркотливий
парло
парний
парник
парнище
парно
парня
парняга
паробкувати
паровий
паровик
паровина
паровина 2
паровиця
парогач
пароїк
паронька
парос
парост
пароститися
паросток
парость
парох
парочка
парсона
парсуна
парта
партал
партач
партачити
партес
партесний
партика
партиця
партолити
парторити
парть
парубець
парубецький
парубій
парубіка
парубків
парубкування
парубкувати
парубок
парубота
парубоцтво
парубоцький
парубочок
парубча
парубчак
парубченя
парубчина
парубчиско
парубчук
паруб'я
паруб'ячий
парування
парувати
паруватися
парус
паруха
парх
пархатий
пархач
парцьошка
парча
парчевий
паршивий
парші
пас
пасаман
пасемистий
пасемко
пасемник
пасерб
пасербик
пасербиня
пасербиця
пасердя
пасина
пасинкувальниця
пасинкувати
пасиння
пасинок
пасистий
Беґас, -са, м. Безпутникъ, негодникъ. Желех.
Грабельки́, -льо́к, ж. мн. 1) Ум. отъ граблі. А ке лиги, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. Грин. II. 207. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 190. 3) Названіе одной изъ косточекъ въ скелетѣ летучей мыши (по народному вѣрованію). Чуб. І. 55.
До́лонько, -ка, м. Ум. отъ I. Діл.
Жереті́й, -тія́, м. Обжора, ненасытный. Аф. 401. Ув. жеретія́ка. Чоловік зажеракуватий: йому все мало. Жеретіяка!
Змагнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Возразить, заспорить. Всяке обіждає, корить, а вона і не змагнеться. Г. Барв. 14.
Мокоти́ря, -рі, ж. Сильно обстриженная глова. Также гиря-мокоти́ря. Гиря-мокотиря собаки дражнила. Ном. № 9281.
Обмінювати, -нюю, -єш, сов. в. обміня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Обмѣнивать, обмѣнять.
Пересторога, -ги, ж. Предостереженіе. Єдного пригода — другого пересторога. Ном. № 3908. О. Гервасій не чув сієї перестороги. Св. Л.
Розмахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ розмахуватися. Размахнуться.
Стиха нар. 1) Тихо, тихонько. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. І. 53. Стиха підхождає. ЗОЮР. І. 59. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. 2) Изподтишка, украдкой. Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха, а ми двоє, серце моє, любімося стиха. Мет. 16. Ум. стихенька, стихесенька. Пливи, пливи, мила, стихенька водою. Чуб. V. 60.
Нас спонсорують: