Бідаха, -хи, об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. І гостя (цапа) в трития в кошару мусять гнать. Прийшлось бідасі пропадать. Ум. бідашка, бідашечка.
Дітопрода́вець, -вця, м. Продающій дѣтей. Нехай Бог тебе поб'є, дітопродавець.
Дрімлю́чий, -а, -е. Сонливый, расположенный къ дремотѣ.
Зознаватися, -наю́ся, -єшся, гл. = зізнаватися.
Кириння, -ня, с.
1) Безпорядочно набросанная куча, груда.
2) Пачканье, маранье.
Копиця, -ці, ж.
1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці.
2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Ум. копичка. А ввечері холодками клали в копички рядками. Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка.
Лісни́ця, -ці, ж. Лѣсная груша или яблоко.
Лю́доньки, -ків, мн. ум. отъ люде.
Панянин, -на, м. = пан. Встрѣчено только во мн. ч. въ слѣд. пѣснѣ: Як поїдемо через селейко, скажут селяне: «їдут міщане». Як поїдемо через містейко; скажут міщане: «їдут паняне».
Чар, -ру, м. Волшебное зелье. Як поїхав козаченько яром, — перелита доріженька чаром. Во мн. ч.: чари — также еще и чары, колдовство, волшебство. Ми його (капшучок) кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари. Дала вона якесь дання йому, якісь чари чарувала. А в мене чари, чари готові: білеє личенько і чорні брови. Ум. чароньки. Мабуть я у тебе чароньків наївся. Що в мене чароньки — чорнії брівоньки.