Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пара
параван
парадний
парадник
парадниця
параліж
парасоль
парастас
паратарь
парахвія
парахвіяльний
парахвіянин
парахвіянка
парашка
паренати
паренина
паренити
парениця
паренування
парень
парило
парина
паристий
парити
паритися
парібщиня
парій
парка
паркан
паркання
паркановий
парко
паркотати
паркотливець
паркотливий
парло
парний
парник
парнище
парно
парня
парняга
паробкувати
паровий
паровик
паровина
паровина 2
паровиця
парогач
пароїк
паронька
парос
парост
пароститися
паросток
парость
парох
парочка
парсона
парсуна
парта
партал
партач
партачити
партес
партесний
партика
партиця
партолити
парторити
парть
парубець
парубецький
парубій
парубіка
парубків
парубкування
парубкувати
парубок
парубота
парубоцтво
парубоцький
парубочок
парубча
парубчак
парубченя
парубчина
парубчиско
парубчук
паруб'я
паруб'ячий
парування
парувати
паруватися
парус
паруха
парх
пархатий
пархач
парцьошка
парча
парчевий
паршивий
парші
пас
пасаман
пасемистий
пасемко
пасемник
пасерб
пасербик
пасербиня
пасербиця
пасердя
пасина
пасинкувальниця
пасинкувати
пасиння
пасинок
пасистий
Базі, -зів, м. мн. Разговоръ, росказни. Пора й за роботу, а у його все базі та базі. Екат.
Вісімдесятий, -а, -е. Восьмидесятый.
Втора, -ри, ж. Басовая струна въ торбанѣ. КС. 1892. ІІІ. 383.
Два́йцять и пр. = Двадцять и пр.
Писарня, -ні, ж. Канцелярія. Пішли в писарню до волосного писаря. Александров. у. (Залюб.). Говорити смію про писарню ще твою. Газ мні буть там довелося... Але ж скільки там товклося за столами писарів. Котл. Од. 491. (В старовину) панувала.... мертва мова, котру викохано штучно по старосвіцьких чернечих писарнях. К. ХП. 114.
Святиня, -ні, ж. 1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Стор. МПр. 65. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. К. Досв. 50. 2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим. Рудч. Ск. І. 60.
Ткачувати, -чую, -єш, гл. Заниматься ткачествомъ.
Тулятися, -ля́юся, -єшся, гл. Скитаться, слоняться. Левч. 147. Ти туляєшся, не хочеш іти. Н. Вол. у. Що-вечора тутенька туляюся, світом нужу. МВ. (О. 1862. І. 74). Сірома по під тинню згорблена тулялась. Щог. В. 1.
Хихлатий, -а, -е. 1) Пушистый. Хвіст у лиса хихлатий. Вх. Зн. 76. 2) Вѣтвистый. Хихлате смеречє. Шух. І. 185.
Чуприндирь, -ря, м. Носящій хохолъ, длинные волосы. К. ЧР. 87. Молодці низовці чуприндирі. К. МБ. 275. Троянці наші чуприндирі на землю скіць, — як там були. Котл. Ен. IV. 19.
Нас спонсорують: