Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полонинка

Полонинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ полонина. Пішли вівці в полонинку самі біленькії. Гол. І. 229. 2) Обрядовая пѣсня, которая поется во время выгона гуцулами скота въ полонини. Шух. І. 197. 3) Раст. Anthus spinoletta L. Вх. Зн. 52.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 287.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОНИНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОНИНКА"
Бубачка, -ки, ж. Нарывъ. Вх. Зн. І. Cм. буба 4.  
Відцвітатися, -таюся, -єшся, сов. в. відцвістися, -туся, -тешся, гл. Отцвѣтать, отцвѣсти. Рожа одцвілася, а калина началася. Мет. 17.
Джеджу́литися, -люся, -лишся, гл. Кокетничать, хорошиться.
Доро́блювати, -люю, -єш, гл. = доробляти.
Загамува́ти, -му́ю, -єш, гл. Успокоить, укротить, обуздать, усмирить, придержать.
Ля́дський, -а, -е. Польскій. Перейшла, як Уляна на лядськую віру. Ном. № 1854. Лядський сину. — Лядська дочко (лайка). Ном. № 3573.
Наровли́вий, -а, -е. = норовливий. Мет. 141.
Обвиняний, -а, -е. Обвитый, обмотанный. Свічка у світилки у руках, обвиняна хусткою. Мет. 186.
Плазовитий, -а, -е. 1) Пресмыкающійся. 2) Плоскій. 3) Подлый.
Пугикнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ пугикати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛОНИНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.