Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

піснина
пісниха
пісно
піснота
піснотворній
пісня
пісняк
піснякати
пісок
пісочаний
пісочник
піспа
піспатися
піст
пістити
пістолетя
пістоль
пістряк
пістрячка
пісяти
піт
піти
пітися
пітканний
піткання
піткнутися
пітний
пітник
пітькати
пітьма
піхати
піхви
піхом
піхота
піхотина
піхотинець
піхотою
піхою
піхтір
піхтура
піхур
піхурка
піхурчик
піч
пічка
пічкання
пічкатий
пічкатися
пічковий
пічкур
пічкурня
пічкурувати
пічлаз
пічний
пічовий
пічурка
пішак
пішаниця
пішва
піший
пішка
пішки
пішковий
пішник
пішохід
пішоходець
піщак
піщанець
піщуга
піяк
піяка
піяти
піятика
піяцтво
піячити
п'їла
п'їлина
плав
плавак
плавати
плавач
плавачка
плавець
плавзати
плавиння
плавити
плавкий
плавко
плавля
плавневий
плавний
плавня
плавок
плавочок
плавта
плавушник
плавця
плаз
плазівка
плазовитий
плазом
плазувати
плазьма
плай
плакати
плакатися
плаксивий
плаксивиці
плаксій
плаксійка
плакун
планета
планетник
планида
планитуватий
планиця
планітний
планітувати
планка
планок
Заволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.
Нази́мий, -а, -е. = назімий.
Обпалити Cм. обпалювати.
Осітняг, -гу и осітня́к, -ку, м. Растенія: а) Ситникъ, Juncus. Сим. 146. Вх. Пч. І. 10. б) Butomus umbellatus. L. ЗЮЗО. І. 115.
Правосуддя, -дя, с. Правосудіе.
Разок, -зка, м. 1) Ум. отъ раз. А вжо ж мені, моя мати, не перший разок, через плечі дротяненький батіжок. Чуб. 2) Нитка мониста. На шиях намиста у кожної разків по десять. Кв. 1. 20. 3) Борозда, слѣдъ, черта. Пускаючи з себе довгими разками краплі прозорої води. Левиц. І. 95. Ум. разо́чок. Нема в мене намистечка, тільки один разочок. Мил. 70.
Роспачливо нар. Отчаянно, съ отчаяніемъ.
Скапцаніти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть (о евреяхъ). Тепер він, бач, трохи скапцанів. Левиц. І. 103.
Стая, стаї, ж. 1) Жилище гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах. Шух. І. 185 — 187. Там в стаї ватаг на флояру грає. Федьк. І. 17. 2) Рядъ. Стая кіп. 3) = ліса 2. Браун. 16.
Чулий, -а, -е. Чувствительный, нѣжный. Вх. Лем. 483. Г. Барв. 372. З такою чулою, як у нього душою. К. ХП. 20. Дізналася своїм серцем чулим. Мир. Пов. II. 87. Так мовив чулий Евріал. Котл. Ен. V. 46.
Нас спонсорують: