Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

піснина
пісниха
пісно
піснота
піснотворній
пісня
пісняк
піснякати
пісок
пісочаний
пісочник
піспа
піспатися
піст
пістити
пістолетя
пістоль
пістряк
пістрячка
пісяти
піт
піти
пітися
пітканний
піткання
піткнутися
пітний
пітник
пітькати
пітьма
піхати
піхви
піхом
піхота
піхотина
піхотинець
піхотою
піхою
піхтір
піхтура
піхур
піхурка
піхурчик
піч
пічка
пічкання
пічкатий
пічкатися
пічковий
пічкур
пічкурня
пічкурувати
пічлаз
пічний
пічовий
пічурка
пішак
пішаниця
пішва
піший
пішка
пішки
пішковий
пішник
пішохід
пішоходець
піщак
піщанець
піщуга
піяк
піяка
піяти
піятика
піяцтво
піячити
п'їла
п'їлина
плав
плавак
плавати
плавач
плавачка
плавець
плавзати
плавиння
плавити
плавкий
плавко
плавля
плавневий
плавний
плавня
плавок
плавочок
плавта
плавушник
плавця
плаз
плазівка
плазовитий
плазом
плазувати
плазьма
плай
плакати
плакатися
плаксивий
плаксивиці
плаксій
плаксійка
плакун
планета
планетник
планида
планитуватий
планиця
планітний
планітувати
планка
планок
Вивернути, -ся. Cм. вивертати, -ся.
Відходити 1, -джу, -диш, сов. в. відійти, -дійду, -деш, гл. 1) Отходить, отойти; уходить, уйти. Відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 26. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Ном. № 13752. Було бо багато, що приходили і відходили. Єв. Мр. VI. 31. Незабаром молодий з своїми одходить до себе на обід. О. 1862. IV. 30. 2) Умирать, умереть, отходить, отойти. Твоя душечка одійшла з його поглядом. Г. Барв. 125. Также и о животныхъ: Корова заслабла та через чотирі дні й одійшла. Рк. Левиц. 3) Кончаться, кончиться. Покіль воду принесла, то й вечеря одійшла. Чуб. ІІІ. 156. Косовиця ше не одійшла. Мнж. 120. Поки одправа в церкві одійде. О. 1862. IX. 67. 4) Поправляться, поправиться, оживать, ожить. Чує Марина, що вона оживає, молодіє, одходить. Левиц. І. 67. Дуб усох, та відходить од коріня. Кіевск. у. 5) Приходить, прійти въ чувство. Поблідши, ніби неживая, упала дівка на рундук. Хоч одійшла вона, та знова зомкнула очі. Греб. 319. 6) Переставать, перестать сердиться. Иноді траплялось, що він її дуже налає..., дак послі, як одійде, пестить було її всяк. Г. Барв. 107. Также відійти від серця. Я такий, паничу, хоч який сердитий, то зараз одійду від серця свого. Харьк. 7) — кого. Бросать, бросить, покидать, покинуть кого. Спи, дитятко! Колишу тя, як мі заснеш, одійду тя, поставлю тя під липками, сама піду з козаками. — Не одходи мене, мати! хто ж мя буде колисати? Гол. ІІІ. 459.
Голоколосий, -а, -е. О хлѣбѣ: безостый. Пшениця голоколоса. Канев. у.
Жбирь, -рі, ж. 1) Наносъ въ рѣкѣ, мель. Мнж. 180. 2) Сѣнокосъ, поросшій кочками и кустами. Вх. Зн. 17.
Засурми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Затрубить. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили. Н. п. Ой у городі у Черкасі сурми засурмили. АД. І. 159.
Малині́вка, -ки, ж. Наливка малиновая.
Підкрасти, -ся. Cм. підкрадати, -ся.
Пручатися, -ча́юся, -єшся, гл. Артачиться, упираться, сопротивляться. Ой ну, люлі, не пручайся, коли тобі таке щастя. Чуб. V. 446. Лавися перше мов пручалась, а послі мов угамувалась. Котл. Ен. IV. 38.
Тиснути, -ну, -неш, гл. 1) Жать, прижимать, давить. Чого ти мене так тиснеш за руку? Шейк. Самого наче хто за серце тисне. О. 1862. І. 42. 2) Втискивать, пихать. Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне. Ном. № 9443. Кислий — та в рот тисне. Ном. № 12196. 3) Тѣснить. Чи не той то козак Нечай, що ляшеньків тисне. АД. II. 77. 4) Угнетать, притѣснять. Шейк.
Шелюга, -ги, ж. = шелюг. О. 1861. VIII. 93. ЗЮЗО. І. 134.
Нас спонсорують: