Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

привабити
приваблювання
приваблювати
привабний
привадити
привал
привалок
приварити
приварювати
приватний
приведенник
приведенниця
приведенничок
приведення
приведенція
привезти
приверзтися
привернути
привертати
привертатися
привертиця
привершуватися
привести
привечерітися
привиддя
привиджуватися
привидки
привикати
привикатися
привиклий
привикнути
привикти
привилей
привинен
привитниця
привичати
привиченька
привичити
привичка
привід
привідець
привідниця
привіжка
привій
привілля
привільний
привіт
привітання
привітати
привітатися
привітиця
привітний
привітниця
привітно
привіятися
привластити
привлащати
приводити
приводні
привозити
привозитися
приволікати
приволока
приволокти
приворожити
приворожувати
приворот
приворотень
приворотки
приворотний
привселюдно
привушний
привчати
привчатися
прив'явати
прив'язатися
прив'язка
прив'язування
прив'язувати
прив'язуватися
прив'ялий
прив'ялити
прив'янути
пригадати
пригадування
пригадувати
пригадуватися
пригальмувати
пригана
приганяти
пригара
пригарок
пригасати
пригасити
пригаснути
пригатити
пригаток
пригачувати
пригашати
пригаяти
пригвоздити
пригвоздитися
пригижкуватий
пригинати
пригін
пригінний
пригінчий
пригір
пригірклий
пригіркнути
пригірщ
пригіст
пригістне
пригладжувати
пригледіти
приглежуватися
приглухнути
приглухуватий
приглушити
приглушувати
Ванькир, -ра, м. = валькир. Уман. у.
Гадюцький, -а, -е. = гадючий Чуб. І. 122.
До́пит, -ту, м. Допросъ. І силою, і правдою великий, нікому він на допит не відкаже. К. Іов. 83.
Зомлілий, -а, -е. Обомлѣвшій. Шевч. 148. Її зомліла душа. Мир. Пов. І. 158.
Кільчик, -ка, м. Ум. отъ кілець.  
Краголь, гля, м. 1) Родъ кегля. КС. 1887. VI. 478. Cм. краколь и скраголь. 2) Родъ скалки для катанья? (Хуста) качала в краглю на столі. Чуб. III. 290.
Покохати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Полюбить. Чуб. V. 196. Щиро покохала його наша гордовата Катря. МВ. І. 139. 2) Выростить, взлелѣять. Як би йому воля, то б він які роги покохав. Ном. № 10208.
Похапний, -а, -е. Быстрый въ движеніяхъ, прыткій.
Розсідлуватися, -луюся, -єшся, сов. в. розсідлатися, -лаюся, -єшся, гл. Разсѣдлываться, разсѣдлаться.
Спід 1, спо́ду, м. 1) Исподъ, низъ, нижняя часть. Моливсь за них, як сонце світ на землю рано розсипало, моливсь, як промені спускало воно під спід землі і гніт. Мкр. Г. 68. Підверне всіх собі під спід. Котл. Ен. III. 74. Підпалили сосну від споду до верха. Чуб. V. 394. споди́ у невода — нижній край. Вас. 186. 2) Дно. Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба на споді. Ном. № 11997. 3) Глубина, глубь. 4) Изнанка, подбой. Жупан голубий на версі, красний на споді. ЗОЮР. І. 97.
Нас спонсорують: