Виникати 1, -каю, -єш, сов. в. виникнути, -ну, -неш, гл.
1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Перед матінков Божов ружа проквітаєш, а з тої ружи пташок виникаєш.
2) Слѣдовать, послѣдовать.
Завдя́чений, -а, -е. Благодарный. Завдячений постові, що він квітками душі своєї уквітчав його щастя,... просив його до себе.
Затверді́ти, -ді́ю, -єш, гл. Затвердѣть.
Зле́пок, -пка, м. Мѣсто сбоку, которымъ одинъ хлѣбъ слипся, во время печенія, съ другимъ.
Колісча, -чати, с. = колісце. Костантиногр. у. Ум. колісчатко.
Лу́пнути Cм. лупати.
Небожчиця, -ці, ж. Покойница. Молодиці небожчицю убірали.
Тропок, -пка, м. Тропинка, дорожка, путь. Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Нехай твій тропок буде м'якенький, як мошок.
Убого нар. Бѣдно.
Ужахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Ужаснуться. Череваниха ж із Лесею вжахнулись і поблідли на виду. А грішні душі ужахнулися, у пекло йдучи, сильно плачучи.
