Байрак, -ка, м.
1) Лѣсокъ въ оврагѣ; буеракъ. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже світе! Ой не шуми, луже, зелений байраче! До зеленої неділі в байраках біліли сніги.
2) Мундштукъ при уздечкѣ. Сідло черкеське а пітником, уздечка новісінька з байраком. Изъ пѣсни, приведенной въ «Истор. Новой Сѣчи» Скальковскаго. Ум. байрачок, байраченько.
Забенкетува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Запироваться.
Запа́хнути и запа́хти, -хну, -неш, гл. Запахнуть. Запахли груші.
Зли́вки, -ків, мн. зли́вини, -вин, ж. 1) Сливаніе, обливаніе. 2) Обрядовое омовеніе роженицы и рукъ повивальной бабки послѣ крестинъ. 3) Слитое изъ разныхъ сосудовъ въ одинъ.
Клюсак, -ка, ж. Кривой ножъ, рѣзакъ.
Обтоптатися, -пчуся, -чешся, гл. За дорогу припала пилом, обносилась, обтопталась.
Плистка, -ки, ж. = плиска а, б, в.
Прісний 2, -а, -е. 1) Прѣсный.
2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь... сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: «Фе, фе! прісна кість смердить!» — Та де там тобі, — каже панна, — тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе.
Тюкати, -каю, -єш, гл. Кричать тю.
Увиляти Cм. увилювати.