Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поскуплюватися
поскупувати
поскучати
послабати
послабити
послабіти
послабувати
пославити
пославка
посланець
посланиця
послання
послати I
послати II
послатися
послебізувати
послизнути
послизнутися
послизти
послинити
послі
послід
послідній
послідок
послідуватий
послідущий
посліпити
посліпитися
посліпнути
послонько
послувати
послуга
послуговувати
послугувати
послужанка
послужити
послужка
послух
послухання
послухати
послухатися
послухатор
послухач
послухняний
послухнянство
послушки
послушне
послушний
послушник
послушниця
послушничок
послюсарювати
посмагнути
посмажити
посмалити
посмачити
посмачніти
посмердіти
посмертити
посмертний
посмик
посмикати
посмирнішати
посмілішати
посміт
посміти
посмітити
посмітник
посміттюха
посмітюшок
посміх
посміхати
посміховисько
посміховище
посміхуватися
посмішенний
посмішка
посмішкувати
посмішкуватися
посмішливий
посмішний
посміятися
посмоктати
посмоктувати
посмолити
посмугувати
посмутити
посмутитися
посмуткувати
посмутніти
поснідання
поснідати
поснідкувати
посновиґати
поснувати
поснути
поснутися
поснядіти
пособа
пособачитися
пособити
пособкати
пособляти
пособлятися
пособник
пособниця
пособорувати
посовати
посоватися
посовиніти
посовіти
посовітувати
посовітуватися
посовом
посовувати
посовуватися
посокотитися
посол
посолити
посолодити
Аже́нь, сз. = Аж. Вх. Зн. 1.
Банджюр, -ра, м. = бакай 1. Вх. Уг. 226. См. Баюра.
Го́пати, -паю, -єш, гл. Топать, прыгая или танцуя.
Переплітатися, -та́юся, -єшся, сов. в. переплестися, -ту́ся, -тишся, гл. Переплетаться, переплестися.
Підлягати, -га́ю, -єш, сов. в. підлягти, -ля́жу, -жеш, гл. Подчиняться, подчиниться. К. Кр. 36. Ми підлягли очарованию християнської любови. К. ХП. 14.
Приблудний, -а, -е. Приблудившійся, приставшій. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604.
Роздратовувати, -вую, -єш, сов. в. роздратува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Раздражать, раздражить. Мати думали мене налякати, та тільки гірше мене роздратували. Стор. МПр. 36.
Рострявання, -ня, с. Разлука. Рострявання душі з тілом. ЗЮЗО. І. Матер. 32.
Торохтело, -ла, с. Деревянный колокольчикъ на шеѣ коровы, вола. Зміев. у.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Ном. № 7771. Одна (струна) вже й увірвалась. Шевч. 496. Батіг не нитка — не увірветься. Ном. № 1286. Урвався і рід Вишневецьких. Стор. МПр. 64. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Ном. № 1830, 1831. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Кв. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. Ном. № 1831. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. Мир. ХРВ. 10, 240. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. Александров. у. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. Грин. ІІІ. 110. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Рудч. Ск. І. 68. Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався. Грин. ІІІ. 653.
Нас спонсорують: