Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поскуплюватися
поскупувати
поскучати
послабати
послабити
послабіти
послабувати
пославити
пославка
посланець
посланиця
послання
послати I
послати II
послатися
послебізувати
послизнути
послизнутися
послизти
послинити
послі
послід
послідній
послідок
послідуватий
послідущий
посліпити
посліпитися
посліпнути
послонько
послувати
послуга
послуговувати
послугувати
послужанка
послужити
послужка
послух
послухання
послухати
послухатися
послухатор
послухач
послухняний
послухнянство
послушки
послушне
послушний
послушник
послушниця
послушничок
послюсарювати
посмагнути
посмажити
посмалити
посмачити
посмачніти
посмердіти
посмертити
посмертний
посмик
посмикати
посмирнішати
посмілішати
посміт
посміти
посмітити
посмітник
посміттюха
посмітюшок
посміх
посміхати
посміховисько
посміховище
посміхуватися
посмішенний
посмішка
посмішкувати
посмішкуватися
посмішливий
посмішний
посміятися
посмоктати
посмоктувати
посмолити
посмугувати
посмутити
посмутитися
посмуткувати
посмутніти
поснідання
поснідати
поснідкувати
посновиґати
поснувати
поснути
поснутися
поснядіти
пособа
пособачитися
пособити
пособкати
пособляти
пособлятися
пособник
пособниця
пособорувати
посовати
посоватися
посовиніти
посовіти
посовітувати
посовітуватися
посовом
посовувати
посовуватися
посокотитися
посол
посолити
посолодити
Гидолецький, -а, -е. = идольський. Бранное слово. Гидолецька бочка. Ном. № 3567.
Здохли́на, -ни, ж. = здохленина. Вх. Зн. 21.
Ковати, кую́, -є́ш, гл. = кува́ти.
Кукул, -ла, м. Самецъ кукушки. Желех.
Лі́тком нар. Лѣтомъ. Літком немає Мотрі дома. Мир. ХРВ. 25.
Моло́тник, -ка, м. Молотильщикъ.
Позвінчувати, -чую, -єш, гл. Повѣнчать (многихъ).
Посквернити, -ню́, -ниш, гл. Изгадить. Посквернило дорогу. Харьк. г.
Пропрясти, -пряду, -де́ш, гл. Пропрясть извѣстное время.
Риж, агу, м. Oryza satira L, рисъ. Ном. № 7558. Котл. Ен. IV. 67. ЗЮЗО. І. 130.
Нас спонсорують: