Горзи́на, -ни, ж. Плетень изъ ивы. Греблі гатили, кілля забивали, горзину та драницю клали.
Засмія́ти, -мію́, -є́ш, гл. Осмѣять, засмѣять. Люде чужії її засміють.
Лопуша́ний, -а, -е. = лопуховий. дурень лопуша́ний — презрительно о простонародьѣ. Гордують — от не токмо вельможнії, а й так дурні лопушані.
Лю́тощі, -щів, мн. = лютість. Її тиха мова гасила його лютощі.
Насущний, -а, -е. Насущный. Як то тяжко той насущний люде добувають.
Підклонятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. підклони́тися, -нюся, -нишся, гл. = підхилятися, підхилитися. Підклонилися латиненій ляхві.
Повстина, -ни, ж. Кусокъ, штука войлока. Положіт її на теплу і суху повстину.
Прогусти, -ду́, -де́ш, гл. Прогудѣть, прожужжать. Прогуло прокляте лихо та й заснуло. Чутка прогула. Прошелъ слухъ.
Смілість, -лости, ж. Смѣлость. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати.
Тихострунний, -а, -е. Съ тихо звучащими струнами. Кобза тихострунна. Мовчала мовчки тихострунна ліра.