Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позадинати
позадирати
позадівати
позадниця
позадовольняти
позадріпувати
позадріпуватися
позаду
позадублювати
позадувати
позадумувати
позадумуватися
позадурювати
позадушувати
позадь
позажигатися
позажинати
позажурювати
позажурюватися
позаздрити
позазивати
позазичати
позазімовувати
позазнавати
позазнаватися
позазнічний
позазночі
позаіржавлювати
позаїдати
позаїзджати
позаймати
позайоложувати
позакаджати
позакаламучувати
позакандзюблювати
позакандзюблюватися
позакапувати
позакарлючувати
позакарлючуватися
позакачувати
позаквічувати
позаквічуватися
позакидати
позакипати
позакладати
позаклеювати
позакликати
позаклинати
позакльовувати
позаклякати
позаковувати
позаколисувати
позаколихувати
позаколювати
позакопилювати
позакопувати
позакохуватися
позакочувати
позакочуватися
позакрадатися
позакрашувати
позакрашувати 2
позакривати
позакрівавлювати
позакруглювати
позакручувати
позакуповувати
позакурювати
позакутувати
позакутувати 2
позалагоджувати
позалазити
позаламлювати
позалатувати
позалаштовувати
позалежуватися
позаливати
позаливатися
позализувати
позалипати
позаличковувати
позаліплювати
позалітати
позалітісь
позаломлювати
позаломлюватися
позалоскочувати
позалуплювати
позалучати
позалютовувати
позалягати
позалякувати
позалякуватися
позаляпувати
позаляпуватися
позамазувати
позамальовувати
позаманювати
позамерзати
позамикати
позамикатися
позамикувати
позамінювати
позамірати
позамітати
позамічати
позамішувати
позамлівати
позамовкати
позамовляти
позамокати
позамордовувати
позаморожувати
позаморочувати
позаморювати
позамотувати
позамочувати
позамощувати
позамулювати
позамулюватися
Балда, -ди, ж. 1) Большой топоръ. Вх. Зн. 1. 2) Неуклюжая, неповоротливая женщина. Ном. № 13951. 3) Въ загадкѣ: далда-балда — свинья.
Дірча́віти, -вію, -єш, гл. Ноздреватѣть. Сніг мнякшає, лід дірчавіє.... весною дише. Мин. ХРВ. 292.
Колудрабок, -бка, ж. Часть сновальницы: каждая изъ двухъ поперечныхъ пластинъ, въ которыхъ укрѣплены колышки. Шух. І. 150, 151. Cм. оснівниця.
Лемі́ш, -ша́, м. 1) Сошникъ, лемехъ (въ плугѣ). Чому ви, хлопці, не орете? — Да, дядьку, свято — Яке свято? — Чересло й леміш ізнято. ЗОЮР. І. 146. Може викую я з його до старого плуга новий леміш і чересло і в тяжкі упруги, може, зорю переліг той. Шевч. 669. Зробив з лемеша швайку. Испортилъ дѣло, гора родила мышь. Ном. № 7613. Ум. леме́шик.
Меде́ць, -дцю, м. Ум. отъ мед.
Мру́кати, -каю, -єш, гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану. МВ. ІІ. 134.
Поґерґотати, -ґочу, -чеш, гл. 1) Покричать (о гусяхъ, индѣйскихъ пѣтухахъ). 2) Поговорить на непонятномъ узыкѣ.
Поро́бок, -бка, м. = Уток. Н. Вол. у. МУЕ. III. 15. ЕЗ. V. 223.
Роз'їсти, -ся. Cм. розїдати, -ся.
Троха нар. Обыкновенно въ соединеніи съ лишень, чи: троха лиш, лишень, троха чи. Едва-ли, чуть-ли. У Оглаві... Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш! Шевч. 492. Троха лишень чи не отой зробив шкоду мені. Кіев. г. Троха, чи не пішли вони в ліс. Черк. у.
Нас спонсорують: