Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позадинати
позадирати
позадівати
позадниця
позадовольняти
позадріпувати
позадріпуватися
позаду
позадублювати
позадувати
позадумувати
позадумуватися
позадурювати
позадушувати
позадь
позажигатися
позажинати
позажурювати
позажурюватися
позаздрити
позазивати
позазичати
позазімовувати
позазнавати
позазнаватися
позазнічний
позазночі
позаіржавлювати
позаїдати
позаїзджати
позаймати
позайоложувати
позакаджати
позакаламучувати
позакандзюблювати
позакандзюблюватися
позакапувати
позакарлючувати
позакарлючуватися
позакачувати
позаквічувати
позаквічуватися
позакидати
позакипати
позакладати
позаклеювати
позакликати
позаклинати
позакльовувати
позаклякати
позаковувати
позаколисувати
позаколихувати
позаколювати
позакопилювати
позакопувати
позакохуватися
позакочувати
позакочуватися
позакрадатися
позакрашувати
позакрашувати 2
позакривати
позакрівавлювати
позакруглювати
позакручувати
позакуповувати
позакурювати
позакутувати
позакутувати 2
позалагоджувати
позалазити
позаламлювати
позалатувати
позалаштовувати
позалежуватися
позаливати
позаливатися
позализувати
позалипати
позаличковувати
позаліплювати
позалітати
позалітісь
позаломлювати
позаломлюватися
позалоскочувати
позалуплювати
позалучати
позалютовувати
позалягати
позалякувати
позалякуватися
позаляпувати
позаляпуватися
позамазувати
позамальовувати
позаманювати
позамерзати
позамикати
позамикатися
позамикувати
позамінювати
позамірати
позамітати
позамічати
позамішувати
позамлівати
позамовкати
позамовляти
позамокати
позамордовувати
позаморожувати
позаморочувати
позаморювати
позамотувати
позамочувати
позамощувати
позамулювати
позамулюватися
Збоє́цький, -а, -е. Разбойничій. По шляхетській гордували, по збоєцькій жартували. К. Досв. 115.
Коломітний, -а, -е. = каломутний.
Миха́йлик, -ка, м. Маленькій деревянный ковшикъ для питья водки. Корячки, по запорозькій михайлики, бо в Січі тіх чарок і шклянок не знали. Стор. II. 150.
Нагово́рювати, -рюю, -єш, сов. в. наговори́ти, -рю, -риш, гл. 1) Наговаривать, наговорить. 2) Наклеветывать, наклеветать. Що уже не робили, як з неї не знущались, що дідові не наговорювали, а їй усе байдуже: робить собі мовчки. Рудч. Ск. II. 55. Наговорив на його сім міхів горіхів. Св. Л. 299.
Належи́тість, -тости, ж. Долгъ, должное, причитающаяся сумма.
Товктися, -вчуся, -чешся, гл. 1) Толочься, толкаться, слоняться. Товчеться, як Марко по пеклу. Стор. Товчеться по хаті, як курка з первим яйцем. Харьк. г. 2) Тузить другъ друга. Біда навкулачки, товчеться. Ном. № 2169.
Трясолупки, -пок, ж. Раст. Capsella Bursa pastoris Moench. Вх. Пч. І. 9.
Ум, ума, м. Умъ. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. № 1553. не при умі́. Не въ своемъ умѣ. Розум не вернувсь. Така вона стала якась — не при умі. МВ. І. 102. з добра ума. По добру. Іди ж мені, кажу, з хати з добра ума, а то он бач — кочерга. Сим. 131. ума вивідувати. Узнавать образъ мыслей, разспрашивать, разузнавать. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує. Черк. у. Ум. умець, умочок.
Хрускотіти, -кочу, -тиш, гл. = хрумтіти. Які добрі вареники! Та ще й хрускотять, мов з кісточками. Чуб. ІІ. 501.
Ціцвірь, -ря, м. = тетервак. Вх. Зн. 24.
Нас спонсорують: