Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

подриґус
подридзати
подрипати
подріб
подрібити
подрібнити
подрібниця
подрібніти
подрібці
подріжнятися
подробити
подробиця
подрочити
подруга
подругувати
подруженька
подружжя
подружина
подружити
подружитися
подружка
подружниця
по-друзьки
подрукувати
подруцкати
подря
подряпати
подряпатися
подубіти
подубнути
подув
подуванити
подуванитися
подувати
подувчитися
подуга
подудрювати
подужати
подужу
подужувати
подужчати
подумання
подумати
подумняний
подунути
подупельник
подурити
подуріти
подурманитися
подурнішати
подуся
подути
подутися
подуха
подухати
подушеньство
подушечка
подушити
подушка
подушне
подушник
подущина
подюґати
подяка
подякування
подякувати
подячний
поезійка
поезія
поема
поет
поетизування
поетизувати
поетичний
поетичність
поетів
поетка
поєдині
поєдинок
поєдинцем
поєднання
поєднати
поєднатися
поєзуїтити
пожаданий
пожадання
пожадати
пожадатися
пожадливий
пожадливість
пожакувати
пожалити
пожалити 2
пожалитися
пожаліти
пожалкувати
пожалкуватися
пожалувати
пожар
пожарина
пожарище
пожарка
пожарний
пожарня
пожартувати
пожати
пожахати
пожахачка
пожахнутися
пожбурити
пожвакати
пождати
пожевріти
пожега
пожед
пожежа
пожежний
пожемчужити
поженити
поженитися
Визволятися, -ляюся, -єшся, сов. в. визволитися, -люся, -лишся, гл. Освобождаться, освободиться; выручаться, выручиться. Галілей визволився з темниці. Ком. І. 56. Огірками тіки й визволився. Лебед. у.
Головник, -ка, м. 1) = головань 2. Гадяч. у. 2) Убійца. МУЕ. ІІІ. 55. Вх. Зн. 11.
Дра́ний, -а, -е. 1) Драный, порванный, въ дырахъ. Пізнають хлопці і в драній сорочці. Ном. № 11245. Шинкарочко молода! Повірь меду й вина. Не повірю, не продам, бо на тобі каптан дран. Чуб. V. 201. 2) Ободранный, облупленный. Я коза ярая, пів бока драная, пів бока луплена. Ном. № 9267.
Завіякуватий, -а, -е. Разгульный. Один завіякуватий чоловік та піячив у шинку. Грин. ІІ. 171.
Клячшик, -ка́, м. = клячВас. 186.
Передарувати, -ру́ю, -єш, гл. Передарить, раздарить. Передарував багато на своїм віку.
Повихворюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Выздоровѣть (о многихъ). Як би воли повихворювались.
Припадати, -да́ю, -єш, сов. в. припасти, -паду, -де́ш, гл. 1) Припадать, припасть. Ой скинув чумак свиту і кожух, припадає к сирій землі, теплий зводить дух. Н. п. Василь аж до землі припадає, — просить. МВ. І. 122. Тепер тута, тепер тута, а завтра поїду, — хтось то буде припадати до мойого сліду. Грин. III. 222. Все дам тобі, коли, припавши, поклонишся мені. Єв. Мт. IV. 9. Припадать, припасть къ кому, прильнуть. Прийшов козак до світлоньки, — дівчина хорує, припав до личенька, — дівчину цілує. Чуб. V. 344. А дітки як очепились за шию мені... як припали вони, то не можна й одхилити од себе. МВ. І. 20, 21. 2) Прилипать, прилипнуть. Гончар мачає праву руку у воду, аби глина не припала до руки. Шух. І. 260. 3) Покрываться, покрыться сверху какимъ либо сыпучимъ тѣломъ (пылью, снѣгомъ). Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Мет. 22. 4) Доставаться, достаться. Як ми поділились, то мені припала клуня. Харьк. у. 5) Случаться, случиться, приходиться, прійтись. Припало на Різдвяних святках саме їхати до кума. Наоколо містились, де припало, вовхурянці. Стор. МПр. 128. Голово моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких, у вірах бусурменських, а тепер припало на безвідді, на безхліб'ї погибати. АД. І. 118. 6) Приходиться, прійтись къ чему. Левиц. Пов. 264. припасти до вподо́би, до натури. Понравиться. Левиц. Пов. 23. Чуб. V. 820. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. — до смаку. Прійтись по вкусу. Ном. № 5020. Обід іще більше припав до смаку. Г. Барв. 309. 7) Усердно дѣлать какое либо дѣло. Чіпка так і припадає до хазяйства. Мир. ХРВ. 60. 8) Прибывать, прибыть къ чему. К полудній годині до города Січави припав. АД. II. 101.
Сльоси мн. Куполообразные своды гончарной печи. Вас. 180.
Спуховисто нар. = спухово. «Ви ж, хлопці, навозіть льоду так, щоб і зверх ями було». — А звісно, так. Треба наложить його спуховисто. Екатер. у.
Нас спонсорують: