Весняний, -а, -е. Весенній. Весняна погода. Зійшло сонце веснянеє — стало пригрівать.
Заюри́ти, -рю́, -риш, гл. Зашалить. Дідона кріпко заюрила, горщок з вареною розбила.
Нали́сник, -ка, м. 1) Блинчикъ. Божі онучі розводяться на молоці — нестемнісінько, як налисники московські. 2) да́ти нали́сника. Въ переносномъ смыслѣ: ударить (по лысинѣ, головѣ?). Не йди, бідо, по мисках! а б'ють біду по висках! Пішла біда до мисника, і там дано налисника; пішла біда до груби, — і там дано у груди и т. д.
Опернатіти, -тію, -єш, гл.
1) Опериться.
2) Переносно: сдѣлаться зажиточнымъ. Іван був попереду вбогий, а тепер опернатів: уже й волів пара й корова й овечата.
Отеса, -си, ж. Веревка, соединяющая концы передней оси съ оглоблями. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не бурчала.
Підгерстя, -тя, с. = підгейстер.
Повік нар. Вѣчно, до смерти, во вѣкъ; никогда (при отрицаніи). Маленька собачка повік щеня. Я своєї дівчиноньки повік не забуду. Ой уже нашого пана — кошового повік не видати. Повік-віки.
Сокотати, -чу́, -чеш, гл.
1) О курахъ: кричать, кудахтать. Кури крав, у міх клав, кури сокочуть, у міх не хочуть.
2) Болтать, трещать. Не сокочи, жінко. Дітвора сокоче, дітвора клекоче.
Тож нар. Тоже, также. тож бо. То-то. Тож бо й горе, що не до любости. тож бо то й є. Въ томъ то и дѣло. тож пак! Еще бы.
Третно нар. По третямъ.