Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

подогодовувати
подогравати
пододавати
пододержувати
пододибувати
пододумуватися
подожартовуватися
подоживати
подожинати
подозвелити
подозволяти
подознаватися
подоїдати
подоїздити
подоїти
подок
подоколювати
подокопувати
подокочувати
подокошувати
подокраювати
подокручувати
подокупляти
подокуповувати
подокурювати
подолазити
подолежуватися
подоливати
подолітати
подоліти
подоловлювати
подолок
подолуплювати
подолушка
подолущувати
подоляк
подолянин
подолянка
подолячка
подомазувати
подомальовувати
подомелювати
подомивати
подоминати
подомишлятися
подомірковуватися
подомірювати
подомуровувати
подонизувати
подонишпорюватися
подоносити
подонюхуватися
подоорювати
подопалювати
подопивати
подопиватися
подопирати
подописувати
подопитуватися
подопихатися
подопікати
подоплачувати
подопливати
подоплітати
подоповзати
подоповняти
подопроваджувати
подопрядати
подоптати
подоривати
подорізувати
подоробляти
подорожити
подорожитися
подорожник
подорожній
подорожчати
подорожчизна
подоростати
подосаджувати
подосвідчуватися
подосиджуватися
подосилати
подосихати
подосівати
подоскакувати
подоскромаджувати
подосліджувати
подослужувати
подосолювати
подост
подоставати
подоставатися
подостатком
подостаток
подостачати
подостигати
подостругувати
подосукувати
подотісувати
подотлівати
подотоплювати
подоточувати
подохнути
подоходжувати
подоходити
подочитувати
подочісувати
подочісуватися
подошов
подошукуватися
подра
подражнити
подражнятися
подрати
подратися
подратувати
подревніти
подриґати
подриґувати
Біднісінький, -а, -е. Совершенно бѣдный.
Висмалювати, -люю, -єш, сов. в. висмалити, -лю, -лиш, гл. Выжигать, выжечь.
Вишкрібок, -бка, м. 1) Небольшой хлѣбецъ изъ остатковъ тѣста въ квашнѣ. 2) Послѣдній ребенокъ въ семьѣ (насмѣшливо).
Вітрогон, -на, м. 1) Вѣтренникъ. 2) Вентиляторъ. Канев. у. Вітрогони становлять, шоб воздух гнало в шахті. Славяносерб. у.
Кувик и кувік, -ка, м. Сова. Кувіки кувічат г ночі. Вх. Уг. 248.
Маго́ник, -ка, м. Раст. Ledum palustre. Вх. Пч. I. 11.
Повільно нар. 1) Свободно, вольно. 2) Свободно, просторно. В хаті стало повільніше, 3) Умѣренно. 4) Медленно. Ум. повільне́нько. То дощ, то знов спека, пита що й Боже! А як би повільненько, то хліб кращий був би. Черниг. у.
Подалеко нар. Далековато, довольно далеко. Чи далеко до того села? — Подалеко. Черниг. у. Далеко вам ходити? — Та подалеко. Черниг. у.
Руна, -ни, ж. = луна 2. Лохв. у. Лубен. у. І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула. Шевч. ІІ. 223.
Скварчати, -рчу́, -чи́ш, гл. = шкварчати.
Нас спонсорують: