Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

причинний
причинок
причинонька
причиняти
причинятися
причівок
причілковий
причілок
причільний
причільник
причіпка
причіпок
причірть
причісувати
причісуватися
причком
причмелити
причорніти
причта
причтовий
причуватися
пришанувати
пришви
пришелепкуватий
пришенець
пришерхати
пришиб
пришивати
пришиватися
пришивка
пришивний
приший-хвіст
пришити
пришкандибати
пришкварити
пришкварювати
пришкинтати
пришлий
пришлість
пришники
пришовка
пришоломити
пришолопкуватий
пришпилити
пришпилька
пришпилювати
пришта
приштапувати
приштрика
приштрикнути
приштрикувати
приштукувати
прищ
прищавити
прищанити
прищебнути
прищепа
прищепатися
прищепити
прищеплювання
прищеплювати
прищеплюватися
прищибати
прищик
прищикнути
прищикуватий
прищитати
прищити
прищитися
прищитувати
прищуватий
прищулити
прищулювати
прищулюватися
прищурити
прищурювати
прищурюватися
приязний
приязність
приязно
приязнувати
приязнь
приялечати
приярок
приятель
приятелька
приятельство
приятельський
приятелювати
прияти
приятний
приятно
приятритися
прігра
прізвисько
прілий
прілоокий
прірва
пріска
прісний 2
пріснище
прісно
прісняк
прісняник
прісся
прісце
прісь!
пріти
прітьма
пріч
прічка
прічки
про
проба
пробабити
пробабувати
пробавити
пробавитися
пробазікати
пробайдикувати
Відрізнити, -ся. Cм. відрізняти, -ся.
До́ця, -ці, ж. ласк. отъ дочка. Ох, доцю, ти моя голубко! Котл. Ен. І. 13.
Заголоси́ти, -шу́, -сиш, гл. Громко заплакать съ причитаніями. Єв. Мр. IX. 24. Прийшла його мила, китайку одкрила, китайку одкрила та й заголосила. Мет. 104.
Заляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. залягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Занимать, занять мѣсто, покрывать, покрыть собою. Геть! бач моє місто залягла. Мнж. 143. Сиві кабани усе поле залягли. Ном. стр. 292. № 54. Великая худобонька все подвір'я заляже. Чуб. V. 163. 2) Полечь. Не одного тепер ляха голова заляже. Макс. (1834). 123. 3) Заваливать, завалить. Сирая земля двері залегла. Мет. 150. 4) Залегать, залечь. Заліг, як собака в грубі. Ном. № 11762. Заляжу до завтрього. К. ЧР. 286. 5) Засѣдать, засѣсть (въ засадѣ). Мнж. 141. Залягли вони на нас у балці. К. ЦН. 191. Та ж за ордою пан Хмельницький вгнався. Він у Ведмежих Лозах залягав. К. ПС. 110. 6) Затихать, затихнуть (о вѣтрѣ). Вітерець заліг десь, тиша. МВ. ІІ. 49. 7) Оставаться, остаться безъ обработки. Ця нива ще торік залягла. Борз. у.
Зорятися, -ря́ється, гл. безл. Показываться зарѣ. Там зоряється, займається. Чуб. III. 475. Вже й зоряється. Вже сонце — день. МВ. ІІ. 149. Зза дубків молоденьких зорява стяга рожева зорялася. МВ. (О. 1862. І. 90).
Ледачи́на, -ни, об. = ледащо, ледащиця. Гол. II, 427. Вх. Лем. 431.
Опасуватися, -суюся, -єшся, сов. в. опасатися, -саюся, -єшся, гл. Опоясываться, опоясаться. 2) Только несов. в. Опасаться. МВ. (О. 1862. І. 105). ЗОЮР. І. 264. Опасувались, щоб не понаходило бурлацтва і гайдамак. Стор. МПр. 75.
Сторч нар. 1) Внизъ головою, вверхъ ногами. Сторч головою — догори ногами. 2) Перпендикулярно, стоймя, отвѣсно. І зачало човни бурхати, то сторч, то на бік колихати. Котл. Ен. IV. 8. 3)дивитися, зирнути, поглядати. Смотрѣть, взглянуть, посматривать изподлобья, сурово, недружелюбно. Старий насупить брови, зирне на його сторч та й каже: нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Кв. Сторч на море поглядає. Шевч.
Тестівщина, -ни, ж. Имущество, унаслѣдованное отъ тестя. Волч. у.
Чичка, -ки, ж. Цвѣтокъ. Угор.
Нас спонсорують: