Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плигонути
плинути
плис
плиска
плискатий
плискач
плисковатий
плиском
плисти
плистка
плись
плит
плита
плитний
плиточка
плиття
плихяти
плишка
пліва
плівка
плід
плідливий
плідний
плідниця
плідно
плім'я
пліндровина
пліндрування
пліндрувати
плінуватий
пліска
плісня
пліснявий
пліснявіти
пліснявка
плісонь
пліства
плісце
пліт
плітка
плітуха
пліть
плічко
плішити
плішка
плішня
пліщ
плова
плодити
плодитися
плодливий
плодник
плоднистий
плодниця
плодь
плодючий
плосінь
плоска
плоскавиця
плоскінка
плоскінний
плоскінь
плосконоса
плоскун
плоскуха
плотарь
плотик
плотиця
плотниця
плотовець
плоть
плохий
плоховитий
плохута
площа
площик
площина
площити
плуг
плуганитися
плугарь
плугатарь
плугатирь
плугач
плуговий
плужити
плужниця
плужок
плутанина
плутаниця
плутанка
плутати
плутатися
плутня
плутощі
плутяга
пльова
пльоваки
пльондр
пльондратися
пльондрований
плювака
плювання
плювати
плювачка
плюга
плюгавенький
плюгавець
плюгавий
плюгавити
плюгавиця
плюгавіти
плюгавка
плюгавство
плюгаш
плюй
плюйко
плюндратися
плюндри
плюндрування
Віжечки, -чок, ж. мн. ум. отъ віжки.
Зато́птувати, -тую, -єш, сов. в. затопта́ти, -пчу́, -чеш, гл. 1) Затаптывать, затоптать. Затопчу неволю босими ногами. Шевч. 77. Кинув між коні, щоб його затоптали. Рудч. Ск. І. 36. 2) Засыпать, засыпать рану и пр. (чѣмъ либо сыпучимъ напр.) ХС. VII. 417. Як собака вкусить, затоптують рану шерстю з тії собаки, перепаленою. Грин. II. 320. Мнж. 155.
Кривобокий, -а, -е. Искривленный. Дюдей чимало на землі, а доведеться одиноким, в холодній хаті кривобокій, або під тином простягтись. Шевч. 658.
Лице́, -ця́, с. 1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. Ном. № 8450. До лиця. Къ лицу. Ном. № 11169. з лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Мет. 22. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. Ном. № 9899. в лиці мінитися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. МВ. ІІ. 51. 2) Только во мн. лиця, лиці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. Н. п. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Св. Л. 103. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. АД. І. 313. 3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Ном. № 11113. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. Кобел. у. одним лицем вода. Сплошь вода. Мнж. 169 4) Деревянная матрица узора для набойки холста. Вас. 192. 5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Брацл. у. Ум. личко, личенько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Шевч. 12. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Чуб. V. 9. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. Рудан. І. 19. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Лебед. у. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: личко — верхняя сторона нагольнаго тулупа. Гол. Од. 18.
Москальня́, -ні ж., соб. 1) Великороссы. Желех. 2) Солдаты.
Нави́няний, -а, -е. Навитый, намотанный. На кийочку навиняний льон. Мет. 263.
Наполу́мити, -млю, -миш, гл. Убѣдить, уговорить. Я зовсім не хтів його позивати, та Грицько як зачав, як зачав, та таки наполумив мене позиватись. Кіевск. у. Не хтілось їхати у Київ, але батько наполумив мене, — бач, тепер заробітки добрі під льодом. Кіевск. у.
Туркот, туркут, -та, м. 1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Ном. № 2732. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий. Мкр. Н. 30. 2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ. Шейк.
Хвиндя, -ді, ж. = хиндя. Радом. у.
Центаврія, -рії, ж. = центурія. ЗЮЗО. І. 122.
Нас спонсорують: