Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полуда
полудання
полуденний
полуденник
полуденниці
полуденок
полудень
полуденькувати
полуднання
полуднати
полудневий
полуднець
полуднє
полудній
полуднувати
полуднювати
полудрабок
полудуватий
полужупанчик
полузати
полузка
полукіпок
полумацьок
полумисок
полуміння
полумінь
полум'я
полум'яний
полум'ячко
полунати
полуниця
полуничний
полуничник
полуничниця
полуночний
полуночниця
полупанійка
полупанок
полупати
полупати 2
полупетро
полупити
полупитися
полупотіти
полурибка
полурізка
полусеток
полуск
полускати
полускирт
полусорочини
полустав
полуставець
полутабенковий
полутабенок
полуцвіт
получабак
получати
получити
получчати
получче
полушка
польгувати
полька
польнувати
польованець
польовий
польовик
польовина
польовка
польовниця
польський
польськість
польце
польща
польщак
польщачка
польщизна
полюбити
полюбитися
полюбляти
полюбовник
полюбовниця
полюбувати
полювання
полювати
полюддя
полюдніти
полюдськи
полютувати
полюховка
полюштатися
полявина
полягати
полягти
полягтися
поляк
поляка
полякати
полякатися
поляна
полянки
поляпас
поляпати
поляпатися
поляскати
полятиця
поляченько
полячитися
полячок
поляшити
поляшитися
полящати
помагати
помагатися
помагач
помаґлювати
помазанець
помазання
помазати
Збу́дь-Вік, -ка, об. Отжившій, очень старый, дряхлый отъ старости. Перша збудь-вік Пріська Чирянка, змолоду не раз сиділа в куні, позводила на той світ аж трьох мужиків. Кв. II. 87.
Кіньський, -а, -е. Лошадиный, конскій. Уже почав він землю кіньським копитом орати. Макс. Шкуратяні подушечки, напхані кіньським волосом. Ком. І. кіньська м'я́та. Раст. а) Полевая мята. Mentha arvensis; б) Lamium amplexicalle. L. ЗЮЗО. I. 126. кі́ньський щаве́ль. Раст. Rumex obtusifolius. ЗЮЗО. І. 178.
Красунок, -нка, м. Родъ хлѣбнаго жучка. Кобел. у.
Латання, -ня, с. Починка, вставка заплатъ. Яке тепер латання — неділенька свята. Богодух. у.
Ля́мчитися, -чуся, -чишся, гл. Сбиваться въ колтунъ. Гайсин. у.
Спілкування, -ня, с. Сношеніе, общеніе.
Сухоребрий, -а, -е. Сухоребрый, худощавый. Як стояв я над греблею із своєю сухореброю. Н. п.
Сюрчати, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. Мир. ХРВ. 39. 2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить. Мир. Пов. I. 134.
Тріпнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Тряхнуться, встряхнуться. Нехай наші коні на чистому полі тріпнуться і враз заіржать. Рудан. І. 27.
Утікачів, -чева, -ве Принадлежащій бѣглецу. Шейк.
Нас спонсорують: