Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повстрічати
повстрічатися
повстромлюватися
повстрявати
повсть
повстяний
повстяники
повстянка
повсюдний
повсюдність
повсюдно
повсяденщина
повсякденний
повсякчасний
повсякчасно
повтанажувати
повтверяти
повтелющувати
повтелющуватися
повтикати
повтинати
повтирати
повтиратися
повтирювати
повтирюватися
повтихати
повтишкувати
повтікати
повтішатися
повтомляти
повтомлятися
повтоптувати
повторне
повторний
повторяти
повтулювати
повтягати
повузити
повузький
повх
повхатий
повходити
повчити
повчити 2
повчитися
повчіплюватися
повчок
повшедний
повшонок
повшук
пов'ючити
пов'язати
пов'язатися
пов'язина
пов'язка
пов'язь
пов'ялити
пов'янути
погавкати
погаданка
погадати
погадка
погайсати
погалунити
погамати
погамелитися
погамувати
поганець
поганий
поганин
поганинка
поганити
поганитися
поганіти
поганка
поганкуватий
поганкувато
погано
поганство
поганський
поганчати
поганшати
погань
поганьбити
поганьбувати
поганюга
поганючий
поганючо
поганяйлівський
поганяйло
поганяльник
поганяння
поганяти
погар
погараздитися
погарбати
погарбувати
погарець
погарикати
погарманити
погарманитися
погарманувати
погарніти
погартувати
погарцювати
погарчати
погарь
погарюкати
погасати
погасити
погаситися
погаслий
погаснути
погаятися
погейкати
погейкувати
погемблювати
погетьманувати
погибати
погибель
Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл. 1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Ном. № 9223. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Мет. Викохала, випестила, та й обоє покинули. МВ. І. 153. Викохала свою дівочу красу. Левиц. І. 37. 2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати? Шевч. 11.
Зайня́ти, -ся. Cм. займа́ти, -ся.
Зали́шній, -я, -є. Излишній. Зміев. у. Випило залишив, нехай оддише. Ном. № 11650. Тілько щоб пропитатись, а не залишнє. Кв. II. 12.
Лата, -ти, ж. 1) Длинная жердь, перекладываемая въ горизонтальномъ направленіи поперекъ стропилъ. Яка кроква, така й лата. Ном. № 10403. У причілку його хати на високій латі плахта висіла червона. 2) Заплатка, вставка. І дівчина його любить, хоч лата на латі. Шевч. 165. 3) мн. лати. Отрепье, рубище. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії итти. Гол. І. 44. Наші лати переходять панські шати. Ном. № 1615. Багатий на лати та на дрібні сльози. Шевч. 134. Коли б ти, сестро, так робила, ти б в таких латах не ходила. Чуб. V. 916. Ум. латка, латочка. Употребляется почти исключительно во 2-мъ знач. Свитина вся була в латках. Котл. Ен. І. 32. Будь мудрий: натягай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9009. Иногда значитъ пятно: Побитий чоловік лежав на землі, під їм і біля його була латка крови чимала, так кружалка така велика. Екатер. у. Также небольшая грядочка. Посадила маленьку латочку цибулі. Черниг. у.
Ломе́ць, -мця́, м. 1) Ломота. Колись і в мене був ломець за молодих літ, то на це лихо ми ймем віри. Васильк. у. 2) Ломка. Прийде ломець і на цей ліс, порубають. Н. Вол. у.
Лопітли́вий, -а, -е. Плохо, неразборчиво говорящій. Шух. І. 33.
М'я́лиця и мня́лиця, -ці, ж. 1) Мялка для льна и конопли. Богод. у. 2) Мятая солома. Остер. у. 3) Потасовка. Піди, ще й тобі м'ялиці дадуть. Н. Вол. у.
Приходитися, -диться, сов. в. прийти́ся, -деться, гл. безл. 1) Приходиться, прійтись. Десь прийдеться тут пропасти. Рудч. Ск. II. 19. Не приходиться москаля дядьком звати. Ном. № 850. 2) Случаться, случиться прійтись. Не приходилось бачити. 3) Доставаться, достаться. Г. Барв. 453. У кого мало жита, нехай не розсіває, бо воно і так гірко приходиться. Рудч. Ск. II. 127. 4) до чого приходитись. Къ чему идти. Він знав, до чого се приходиться, здрігнув увесь. Кв. І. 99.
П'ятрини, -ри́н, ж. мн. У горшечника: полки, на которыхъ ставится готовая посуда. Черк. у.
Такання, -ня, с. Даканье. Ум. таканнячко.
Нас спонсорують: