Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підборіддя
підборідь I
підборідь II
підборкати
підборкувати
підборний
підбородок
підбороздня
підбрехати
підбрехач
підбрехнути
підбріхувати
підбувати
підбурити
підбурок
підбурювати
підбурюватися
підважити
підважувати
підвал
підвалина
підварок
підвезти
підвергати
підвередитися
підвернути
підвертати
підвертатися
підвеселити
підвеселяти
підвесілок
підвести
підвечерювати
підвечір
підвечірковий
підвечіркувати
підвечірок
підвивати
підвидіти
підвисити
підвихнути
підвишень
підвищувати
підвівати
підвідник
підвій
підвірок
підвіршувати
підвір'я
підвішувати
підвія
підвіяти
підвладний
підвода
підводити
підводитися
підводний
підвозити
підвозитися
підвоїводій
підвоїводський
підволікати
підволоджувати
підволок
підволокти
підворотень
підворотний
підворотня
підвусний
підв'язати
підв'язка
підв'язувати
підв'язуватися
підв'язь
підгайстер
підганяти
підганятися
підгарбати
підгас
підгатити
підгачувати
підгейстер
підгейстра
підгерсть
підгерстя
підгибати
підгилити
підгильний
підгилювати
підгинати
підгинатися
підгін
підгір
підгірля
підгірній
підгірок 2
підгір'я
підгірянин
підгледіти
підглежувати
підглибити
підглибляти
підглухий
підглядати
підглядник
підгноїти
підгноювати
підгодити
підгодовувати
підгодовуватися
підгожати
підголити
підголювати
підголюватися
підгонити
підгорілка
підгорлина
підгорлиця
підгорля
підгорниця
Горі́х, -ха, м. Орѣхъ (плодъ). Сім міхів оріхів. Ном. № 9207. 1) Орѣшина, орѣховый кусть, орѣховое дерево. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. ІІІ. 133. Ум. Горі́шенько, горі́шечко, горі́шок. Грин. ІІІ. 407.
Ґа́вити, -ся, -влю, -ся, -виш, -ся, гл. Ротозѣйничать. (Залюбовск.).
Жовтячи́ще, -ща, м. Ув. отъ жовтяк.
Зозла нар. Сердито, зло. На слуги свої, на турки, на яничари зозла гукає. Чуб. V. 933.
На́гибка, -ки, ж. Находка.
Обляпуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. обля́патися, -паюся, -єшся, гл. Обрызгиваться, обрызгаться большими, крупными брызгами.
Порозрівнювати 1, -нюю, -єш, гл. Выравнять, сравнять (во множествѣ).
Притягати, -га́ю, -єш, сов. в. притягти, -гну, -неш, гл. 1) Притягивать, притянуть. Земля притягає до себе усе, як магніт. Ком. І. 56. 2) Притаскивать, притащить. І знов собака притяг кістку в хату. Харьк. Я й сама (дров) притягну. Рудч. Ск. II. 51. 3) Притягивать, притянуть, привязывая. Узяв, обмотав його, притяг добре до воза. Рудч. Ск. І. 17. 4) Только сов. в. Прійти, притащиться. Притяг Остап у гайок. Рудч. Ск. І. 63.
Проща, -щі, ж. 1) Прощеніе, отпущеніе грѣховъ. Шух. І. 38. За бідного прощу будеш мати. Камен. у. 2) Богомолье. Шевч. 79. На прощу ходили, у Києві були, каже. МВ. І. Їхали з усею сем'єю на прощу до якого манастиря да молились Богу. К. ЧР. 51.
Травень, -вня, м. Мѣсяцъ май.
Нас спонсорують: