Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полковник

Полковник, -ка, м. Полковникъ, начальникъ полка въ одномъ или обоихъ значеніяхъ. Кому, красо, достанешся, чи сотнику, чи полковнику? Чуб. V. 495. Ум. полковничок. Грин. III. 666.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛКОВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛКОВНИК"
Дави́на, -ни, ж. = Давнина. Ум. Дави́ночка. Я собі ізгадаю давню давиночку. Гол. ІІІ. 385.
Домо́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. домости́тися, -щу́ся, -стишся, гл. Домащиваться, домоститься.
За́клик, -ку, м. Призывъ, зазовъ, воззваніе. А за тим удруге, втрете заклик оддається. Мл. л. сб. 139.
Кудля, -лі, ж. Потасовка, взбучка. Ти бо мені там не дуже пащикуй, бо такої кудлі і валі завдам, що і в дуту не полізе. Екатер. г.
Лойо́к, лойку, м. 1) Ум. отъ дій. Як ноги в гнойку, то й губа а лойку. Ном. 2) Раст. Ajuga genevensis. ЗЮЗО. І. 110.
Наштрикнути, -ся. Cм. наштрикувати, -ся.
Неправдиво нар. 1) Лживо, неправдиво. 2) Притворно.
Перекинець, -нця, м. = перекинчик. Зопсована дитино вельможних перекинців Кисілів. К. ПС. 85.
Перечитати Cм. перечитувати.
Скореняти, -няю, -єш, сов. в. скорени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Искоренять, искоренить. Нашого насіння ніхто не скоренить. КС. 1883. IV. 773.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛКОВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.