Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прислуховуватися
присмагати
присмагнути
присмагнутися
присмажити
присмажка
присмажуватися
присмака
присмалити
присмалювання
присмалювати
присмалюватися
присмачити
присмачувати
присмерджувати
присмерк
присмертний
присмиком
присмирити
присмиряти
присміти
присмоктати
присмоктувати
присмолити
присмолювати
приснитися
приснідати
приснопити
приснути
присогласити
присоглашати
присок
присолити
присолоджувати
присолювати
присотатися
присох
присохнути
присохти
присочити
приспа
приспанка
приспати
приспатися
приспів
приспівати I
приспівати II
приспівка
приспівнути
приспівок
приспівувати
приспільниця
приспіти
приспорити
приспоряти
приспособитися
приспособлятися
приссати
пристава
приставати
приставити
приставитися
приставка
приставляти
приставщина
пристай
пристамоцкувати
пристани
пристання
пристановисько
пристановити
пристановитися
пристановище
пристановляти
пристань
пристарий
пристаріти
пристарітися
пристаркуватий
пристача
присташ
пристая
пристерігати
пристигати
пристін
пристойний
пристойно
пристосовувати
пристосовуватися
пристояти
пристрахати
пристрашка
пристрибом
пристригати
пристрій
пристріт
пристрітельний
пристріти
пристрітище
пристрітний
пристрітник
пристрічений
пристроїти
пристромити
пристромлювати
приструнник
приструнок
пристрявати
пристудений
приступ
приступати
приступатися
приступки
приступний
пристьобати
пристяжання
пристяжити
пристязати
присувати
присуватися
Віддухати, -хаю, -єш, гл. = віддухопелити. А що, добре тебе оддухали? Пирят. у.
Ґахува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. Франтить, наряжаться, прихорашиваться. Ном. № 11205. Ходила б біло, то кажуть: ґахується; ходила б чорно, то кажуть: лінується. Н. п.
Звиса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. зви́снути, -ну, -неш, гл. 1) Нависать, нависнуть. Ой звисли чорні хмароньки, звисли. Чуб. V. 34. 2) Отвисать, отвиснуть. Тут то страва, тут то люба! покуштуєш — звисне губа. Маркев. 48. 3) Съ отрицаніемъ: не переставать висѣть. Нагаєчка дротяночка з кілка не звисає. Чуб. V. 578.
Крижацький, -а, -е. Относящійся къ крижаку.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Шевч. 179. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. Ном. № 6207. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. Макс. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! Мнж. 162. 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Ном. № 4220. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. К. ЧР. 183. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам. Котл. Ен.
Лойови́й, -а́, -е́ Сальный, сдѣланный изъ свѣчнаго сала. Лойова свічка. Лойове світло. Конст. у.
Неохайно нар. Неопрятно.
Підстригати, -га́ю, -єш, сов. в. підстри́гти, -жу́, -же́ш, гл. Подстригать, подстричь. З панами не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть. Ном. № 1204.
Прочитан, -ну, м. Раст. Hedera helix. Вх. Пч. II. 32.
Спімнути, -ну, -неш, гл. = спом'янути. Бога не спімнув. Шух. І. 215.
Нас спонсорують: