Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

панити
панитися
панич
паничівський
паничок
пані
панібрат
панібрататися
панібратство
панів
панівка
панівна
паніїн
панійка
панікадило
паніматка
паніматуня
паніматчин
панін
паністара
паніти
панія
панна
панночка
панноччин
паннуненька
паннуня
паннуся
панова
пановитий
панок
панонько
панота
панотець
панотецький
панотців
панотченько
паночок
паношитися
панпуха
панство
панський
пантарка
пантелик
пантличка
пантофель
пантохвель
пантохля
пантрити
пантрувати
панування
панувати
панцер
панцерний
панцерник
панча I
панча II
панчішка
панчоха
панщанин
панщанний
панщар
панщина
панщинний
панщинонька
панькання
панькати
панькатися
паньматка
паньматусин
паньматуся
паньматчин
панюга
паня
паня 2
паняга
паняйлочка
панянин
панянка
панянство
панянський
паняти
папа I
папа II
папай
папер
папера
паперець
паперина
паперник
паперо
паперовий
паперушина
папір
папіра
папірець
папірка
папірний
папірник
папірниця
папірня
папіровий
папірок
папка
паплюга
паплюжий
паплюжити
папля
папляти
папороть
папороша
папортина
папортиняк
паприка
папський
папуга
папужий
папуша
папушник
папушоя
Білина, -ни, ж. Бѣлизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. І. 272.
Задрьо́паний, -а, -е. = задріпаний. Ой як би ти, дівчинонько, не задрьопана така. Грин. III. 683.
Зацокоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. 1) Застучать учащенно. 2) Заговорить скороговоркой и громко. А бач, бач! зацокотала пані. МВ. (О. 1862. III. 54)Ми йшли побіля вашого двору, — зацокотіли дівчата. Стор. II. 31.
Паркановий, -а, -е. Относящійся къ забору, заборный.
Погонець, -нця, м. 1) = погонич 2. Г. Барв. 18. Був в погонцях за Дунаєм. Мкр. Н. 2) Погонщикъ, посланный за кѣмъ въ погоню. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.
Прибійниця, -ці, ж. Часть колодки, снаряда для выдѣлыванія коробок. Вас. 148.
Прибудовувати, -вую, -єш, сов. в. прибудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Пристраивать, пристроить. Г. Барв. 379. Н. Вол. у. З обох боків старої будівлі прибудував ще по крилу покоів. Стор. МПр. 65.
Ріжок, -жка, м. 1) Ум. отъ ріг. От баранець і позбивав собі ріжки. Грин. І. 148. Варила дружечка пиріжки, защіпувала їх в три ріжки. О. 1862. IV. 35. У місяця молодика гострі ріжки. Грин. 1. 254. Не варт, і ріжка табаки. Ном. 2) У горшечниковъ: воловій рогъ со вставленнымъ въ тонкій конецъ гусинымъ перомъ, наполненный краской, — употребляется для раскрашиванья посуди. Шух. І. 263. 3) Каждый изъ концевъ вилъ. Шух. I. 169. 4) Каждый изъ концевъ развѣтвленія мотовила. Вас. 201. 5) мн. Названіе вола съ мало расходящимися въ стороны тонкими и прямыми рогами. КС. 1898. VII. 45) 6) мн. Родъ прически. О. 1861. XI. 27. Шляхтянки в дрібниці не заплітаються, а в ріжки. Св. Л. 2. 7) мн. Сладкіе рожки (стручк. растеніе). Мкр. Н. 31. Купував я дівці ріжки та горішки. Грин. III. 200. 8) Спорынья. Як єсть в хлібі ріжки, будуть і пиріжки, а як уродить метлиця, то буде і хліб сниться. Ном. № 10135. 9) Отростки при корнѣ камыша, употребляемые въ нищу. Ласощі доставмо з води.... спичаки, рогіз, ріжки. О. 1862. І. 55. Ум. ріжечок.
Розгніздитися, -джу́ся, -ди́шся, гл. О птицахъ: размѣститься въ гнѣздахъ. Там любо розгніздилось дике птаство, на кипарисі бусель там осівся. К. Псал. 236.
Розремиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. О волахъ: приняться долго жевать жвачку. Переносно о людяхъ: долго ѣсть. А ну, годі вже вам ремиґати! Ет розремиґалися у снідання як за обідом! Волч. у. (Лобод.).
Нас спонсорують: