Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

панити
панитися
панич
паничівський
паничок
пані
панібрат
панібрататися
панібратство
панів
панівка
панівна
паніїн
панійка
панікадило
паніматка
паніматуня
паніматчин
панін
паністара
паніти
панія
панна
панночка
панноччин
паннуненька
паннуня
паннуся
панова
пановитий
панок
панонько
панота
панотець
панотецький
панотців
панотченько
паночок
паношитися
панпуха
панство
панський
пантарка
пантелик
пантличка
пантофель
пантохвель
пантохля
пантрити
пантрувати
панування
панувати
панцер
панцерний
панцерник
панча I
панча II
панчішка
панчоха
панщанин
панщанний
панщар
панщина
панщинний
панщинонька
панькання
панькати
панькатися
паньматка
паньматусин
паньматуся
паньматчин
панюга
паня
паня 2
паняга
паняйлочка
панянин
панянка
панянство
панянський
паняти
папа I
папа II
папай
папер
папера
паперець
паперина
паперник
паперо
паперовий
паперушина
папір
папіра
папірець
папірка
папірний
папірник
папірниця
папірня
папіровий
папірок
папка
паплюга
паплюжий
паплюжити
папля
папляти
папороть
папороша
папортина
папортиняк
паприка
папський
папуга
папужий
папуша
папушник
папушоя
Безталанниця, -ці, ж. Несчастная женщина, горемыка. Доню одинице та й безталаннице! Чуб. V. 744. Ум. безталанничка, безталанночка. Моя дочка безталанничка і бездольничка. Чуб. V. 753. А вона, безталанночка, поклонилась. МВ. І. 71. То ж ваша дочка безталанночка, що без долі вродилась, без щастя зросла. Чуб. V. 752.
Гра́пщина, -ни, ж. Графское имѣніе. Черк. у.
Дої́льниця, -ці, ж. Доильщица. Така з неї доїльниця, що боїться й до корови приступитись, а не то щоб потягти як слід. Харьк. у.
Закла́дщини, -щин, ж. мн. = закладини. Канев. у. ХС. ІІІ. 39.
Здійма́тися, -ма́юся, -єшся, сов. в. здійня́тися, -му́ся, -м́ешся, гл. 1) Сниматься, сняться. 2) Подыматься, подняться. Сиві голубочки, здіймітеся вгору. Чуб. V. 998.
Лівобі́цький, -а, -е. Лѣвобережный. Лівобіцька й правобіцька Україна — то все один край. Св. Л. 23.
Обмолотити Cм. обмолочувати.
Поросплющувати, -щуємо, -єте, гл.очі. Раскрыть глаза (о многихъ).
Трусити, -шу́, -сиш, гл. 1) Отрясать, трясти. Трусити в саду яблука. МВ. (О. 1862. III. 69). От прийшов той чоловік трусити (вершу). Мнж. 121. Трясця трусить. Ном. дрантям трусити. Ходить въ лохмотьяхъ. 2) Обыскивать, производить обыскъ. 3) ко́мін, сажу трусити. Чистить печную трубу. У п'ятницю не можно сажі трусити. Грин. I. 17.
Утікання, -ня, с. Бѣгство, убѣганіе.
Нас спонсорують: