Балагула, -ли, ж.
1) Крытая дорожная повозка, на которой ѣздятъ евреи.
2) Еврей-извозчикъ на такомъ экипажѣ.
3) Въ юго-западн. краѣ: народникъ изъ польскихъ помѣщиковъ 1830 — 50 гг., членъ особаго народническаго общества въ то время.
Камка, -ки, ж. 1) Головной женскій уборъ. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. 2) Морская трава.
Квашія, -шії, ж. Длинная полоса кожи. Як коняка, або инша скотина здохне, її обдеруть, шкура висохне, потім її мочать, далі воголять, складають у четверо, або й більш і надавлюють на день (не більш), а потім б'ють (ріжуть) на квашії (длинныя полосы). Черноморія. Ув. квашія́ка. Хто кому скаже брешеш, так тому од с... до потиляки вирізати на три пальці шкури квашіяки.
Ліниві́ти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться лѣнивымъ.
Позамічати, -ча́ю, -єш, гл. Замѣтить, примѣтить (во множествѣ).
Похурманувати, -ну́ю, -єш, гл. Позаниматься извозомъ.
Праве нар. Почти. Праве забули, що й єсть вона на світі.
Хвоїна, -ни, ж. = хвоя. Ум. хвоїнка.
Чала! меж. Крикъ на лошадей: но! Cм. ча.
Черствий, -а, -е. Черствый. Хліб такий черствий, шо й не вгризеш.