Виляпати, -паю, -єш, гл. Забрызгать грязью.
Діді́вщина, -ни, ж. 1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда. 2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає.
До́нка, -ки, ж. Дочь донского козака.
О́дуд, -да, м. Птица удодъ, upupa.
Опирь II, нар. = опір. Племінник опирь став, затявся.
Песик, -ка, м. 1) Ум. отъ пес. Песика б'ють, а левик боїться. 2) Клочекъ волосъ у виска. 3) — на оці. Бѣльмо. 4) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Рибальня, -ні, ж. Мѣсто, гдѣ производится рыбная ловля, рыбный заводъ. Що в лямі на рибальнях загорують, то все проп'ють та прогайнують.
Сирість, -рости, ж.
1) Сырость, влажность.
2) Особый запахъ рыбный. Запахло на березі баговінням, мулом та риб'ячою сирістю.
Уродливий, -а, -е. 1) Красивый, пригожій. Не родись богатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. А виросла як панна, чорнобрива, уродлива.
2) Способный, даровитый. Там такий був чоловік на все вродливий.
3) Урожайный. Лани мої уродливі.
Хмизина, -ни, ж. Одинъ прутъ изъ хмизу, а иногда тоже, что и хмиз. «Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом». — А я ж тую хмизину одкину, таки тебе дівчину покину. Ум. хмизи́нка.