Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поплохшати
поплутати
поплутатися
поплювати
поплюгавіти
поплюндрувати
поплюскнути
поплюсок
поплякати
поплямити
поплямитися
поплямкати
попобити
попобрьохатися
поповештатися
поповзом
поповзти
поповиварювати
поповий
попович
попововтузатися
поповчити
поповчитися
попогарикати
попогибіти
попоговорити
попогребти
попогрюкати
попогрякати
поподибати
поподути
попожуритися
попозіпати
попоїздити
попоїсти
попойти
попок
попокланятися
попокуделити
пополамати
пополовіти
пополоскати
пополотніти
пополохати
пополошити
пополошитися
пополуднувати
пополювати
пополякати
попоміряти
попомотати
попомучитися
попомуштрувати
попона
попонеділкувати
попоносити
попоноситися
попоночіти
попонудити
попонудитися
попонько
попоня
попоогризатися
попопам'ятати
попопанькатися
попопеліти
попоплакати
попопрати
попопросити
попоп'ястися
попорати
попоратися
попорватися
попорипати
попоробити
попорожнити
попорожніти
попороситися
попороскошувати
попороти
попоротися
попорохніти
попорохнявіти
попорошити
попорськати
попортяний
попосваритися
попосидіти
попослужити
попосміятися
попосмутувати
попостити
попостояти
попотіпати
попотіти
попотужити
попотупкатися
попотягти
попочванитися
попочок
поправа
поправді
поправити
поправка
поправлятя
поправуватися
попразен
попразниця
попразниче
попрати
попрацювати
попрацюватися
попращати
попретно
попри
поприбавляти
поприбивати
поприбігати
поприбірати
поприблуджуватися
Безвіддя, -дя, с. Безводіе, недостатокъ воды. Бо як тяжко на безвідді рибі пробувати, так тяжко на чужині безрідному проживати. Н. п. Припало на безвідді, на безхліб'ї пропадати. АД. І. 118.
Діж, -жа, м. Кадка, имѣющая нечетное число клепокъ. (Кадка съ четнымъ числомъ ихъ называется діжою). Славяносерб. у. Купуючи діжку лічуть тростки, кажучи на першу: «діж», на другу: «діжа», на третю знову: «діж» і так усі переберуть. Як на останню прийдеться сказати: «діжа», то купують, бо хліб добрий буде, а як «діж», то не купують. Славяносерб. у.
Допіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. допра́ти, -перу́, -ре́ш, гл. Достирывать, достирать бѣлье. Поможіть мені сорочок допрати. Славяносерб. у.
Дубельті́вка, -ки, ж. Двустволка. Пан Цибульский.... в одній руці держав пенькову люльку, а в другій дубельтівку; у ногах вертівся пудель і гавкав на сільських собак. Стор. І. 233.
Засмо́ктувати, -тую, -єш, сов. в. засмокта́ти, -кчу́, -чеш, гл. 1) Засасывать, засосать. 2) Сплачивать, сплотить (о водѣ въ землѣ). Вода засмоктала землю у кургані: зробила її твердою. Черном.
Настачати, -ча́ю, -єш, сов. в. настачити, -чу, -чиш, гл. Припасать, припасти, приготовлять, приготовить, доставлять, доставить вдоволь. Усе то настачили... ніженські міщане. К. ЧР. 258. По десять разів на день їси і хліба тобі не настачиш! Не настачуть мої руки на трьох дітей і на його. Г. Барв. 284.Чого чорт плаче? — Що панам людей не настаче. Ном. № 1141.
Немов нар. Словно, будто, точно. Немов би дав Бог. Ном. № 7522.
Перед пред. 1) Передъ, предъ. Перед Богом присягаюсь, що инших не знаю. Чуб. V. 384. 2) Передъ, до, ранѣе. Будеш ти хміль уживати, будеш ти перед мене старого по долині Черкені козацьку голову покладати. Макс. 3) Къ. Перед Филоненка язика примчав. Макс. Швиденько зібралась Пекла, узяла паляничку, звичайно як перед голову йти. Кв. Якось перед якуюсь гору прийшли. Котл. Ен. Бог покликав перед себе чорта. Г. Барв. 190. 4) перед ча́сом. Преждевременно.
Проклювати, -клюю́, -єш, гл. Проклевать. Гусак: «Одчини, луплене теля!» — «Не одчиню». — «Ну, носом проклюю11. Рудч. Ск. І. 40.
Спуджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. спудитися, -джуся, -дишся, гл. Пугаться, испугаться. Полт. г. Слов. Д. Эварн. Cм. опудитися. Пуджлива і уперта коза від того часу, як ся чорта спудила. Гн. І. 27.
Нас спонсорують: