Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полковницький

Полковницький, -а, -е. Принадлежащій полковнику, относящійся къ нему. Дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, да й став пан-отець Шрам полковником. К. ЧР. 16.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛКОВНИЦЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛКОВНИЦЬКИЙ"
Ата́сь! меж. См. Тась.
Гірошник, -ка, м. Раст. Spiraea Ulmaria L. ЗЮЗО. І. 137.
Кожнярь, -ря́, м. Овчинникъ. Гол. Од. 10.
Коршак, -ка, м. Коршунъ. Нехай коршак на ваші кури насядеться. Чуб. І. 286.
Ло́дді, -дів, ж. мн. = лодя. Черниг. у.
Насі́сти. Cм. Насіда́ти.
Приневільний, -а, -е. Подневольный, рабскій.
Притаїти, -таю́, -їш, гл. Притаить. Нічичирк, і дух притаїв. Ном. № 12942.
Сверблячка, -ки, ж. Зудъ.
Скеміти, -млю́, -миш, гл. 1) Колоть, ныть, болѣть. Скимит в зубі, в ушах. Вх. Зн. 63. 2) Жужжать. Муха скемит. Вх. Зн. 63.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛКОВНИЦЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.