Випробовувати, -вую, -єш, сов. в. випробувати, -бую, -єш, гл. Испытывать, испытать. (Бог) випробовує святого. Випробовуй їх, що з їх за люде вийдуть. Ви ж мене не знаєте, ви мене ні в якому ділі не випробували.
Витрут, -ту, м. Мѣсто, натертое на ногѣ (отъ ходьбы).
Вузити, -жу, -зиш, гл. Съуживать, дѣлать уже. Треба двері вузити, а то широкі.
Зарига́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Начать отрыгивать. 2) Запачкать рвотой.
Натроюдити, -джу, -диш, гл. Наговорить неправды или съ цѣлью настроить извѣстнымъ образомъ. Вона йому натроюдила шо знала. Брехала, брехала, та вже й нікуди. Cм. натруюдити.
Незабутний, -а, -е. и — ній, -я, -є. Незабвенный. Марку, коханнячко моє незабутнє. Сей незабутний час.
Паляничити, -чу, -чиш, гл. Печь паляниці? Встрѣчено въ слѣд. пословицѣ: Так вже його піч спекла, так його паляничить.
Понадколювати, -люю, -єш, гл. Надколоть (во множествѣ). Хто це мені дощечки понадколював?
Темня, -ні, ж. Темень, мракъ. Як ті, що вийдуть із темні на сонце.
Хутрувати, -рую, -єш, гл.
1) Подбивать мѣхомъ.
2) — піч. Обмазывать глиной печь. Як же мені, сестро, такій бути, чуже діло роблячи, чужі печі хутруючи.
3) — двері. Вставлять косяки дверные.
4) — чоботи. Пришивать подкладку въ сапоги. Cм. футрувати.