Дошкуля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. дошкул́ити, -лю, -лиш, гл. Донимать, донять, допекать, допечь. Боли б було знаття, що гаспидська дрючина так дуже дошкуля, то песька я дитина, коли б я так робив. Що ти з ними (запорожцями) вдієш? коли живого не дошкулиш, а то щоб мерлого. Дошкулив, мов пугою по воді.
Забли́скати, -каю, -єш, гл. Засверкать. Серце в них розлютувалося, очі заблискали. 133. Як блискавка заблище — знай, що твоя жона в дороге убрання прибірається.
Загоро́жувати, -жую, -єш, гл. = загороджувати.
Засмерді́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Завонять. В повітрі засмердім смалятиною.
Заходенькы, -кивъ, мн. Уголки. Вси заходеньки обходыла, И смитнычкы, И суточкы, А доброго німого тамъ не вздрила.
Латва, -ви, ж. = лата.
Му I меж. Выражаетъ мычаніе коровы.
Острішковий, -а, -е. Относящійся къ острішку.
Поперехвалювати, -люю, -єш, гл. Перехвалить (многихъ). Поперехвалювали моїх дівчат, ліниві стали прясти.
Свавільний, -а, -е. Своевольный, самовольный. Чи я ж тобі не казала, не бери ж ти мене, бо я роду свавільного, не навчиш ти мене.